УДК 349.6(477)

Кожура Людмила Олександрівна,

кандидат юридичних наук, доцент,

професор кафедри теорії та історії права

ЮІ ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

e-mail: [email protected]

Анотація

В даній науковій статті визначено особливості права осіб з інвалідністю на охорону здоров’я. Визначено, що право особи з інвалідністю на охорону здоров’я пов’язане зі значною кількістю конституційних прав і свобод людини й громадянина в Україні та багато в чому забезпечує можливість належної їх реалізації. Визначено характерні риси права особи з інвалідністю на охорону здоров’я.

Встановлено, що питання права осіб на охорону здоров’я є найбільш актуальним для будь-якої особи, особливо з інвалідністю. Зважаючи на зазначене, а також враховуючи збільшення у зв’язку з подіями на Сході України чисельності осіб, які потребують своєчасної та якісної медичної допомоги, у статті пропонується здійснити окремі дієві кроки.

Ключові слова: право, соціальний захист населення, особи з інвалідністю, охорона здоров’я, права та свободи особи.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Сенюта І.Я. Право людини на охорону здоров’я та його законодавче забезпечення в Україні (загальнотеоретичне дослідження): дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01. Л. : Львівський національний університет імені Івана Франка, 2006. 217 с.
2. Генеральна Асамблея ООН. Конвенція про права інвалідів, A/RES/61/106, ст. 25 (2006). http://www.ohchr.org/EN/HRBodies/CRPD/Pages/ ConventionRightsPersonsWithDisabilities.aspx.
3. ВООЗ. Визначення здоров’я. http://www.who.int/about/definition/en/print.html.
4. Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 року. URL. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021
5. ООН. Комітет з  економічних, соціальних і  культурних прав, зауваження загального порядку № 3: Природа зобов’язань держав-учасників, E/1991/23 (14 грудня 1990 р.). http://www2.ohchr.org/english/bodies/cescr/comments.htm.
6. Основи законодавства України про охорону здоров'я : Закон України від 19 листопада 1992 року № 2801-XII. Відомості Верховної Ради України, 1993. № 4. Ст.19.
7. Воробйов В.В. Адміністративно-правове регулювання сфери охорони здоров’я: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.07. З.: Класичний приватний університет, 2012. 218 с.
8. Кушніренко О.Г., Слінько Т.М. Права і свободи людини та громадянина. Х., 2001, «Факт», 375 с.
9. Охрана здоровья и права человека: ресурсное пособие / под научной редакцией И.Я. Сенюты (версия на рус. языке).  5-е изд., доп. Львов : Издательство ЛОБФ «Медицина и право», 2015. 989 с.
10. Пищита А.Н., Стеценко С.Г. Медицинское право. Особенная часть. Право на жизнь и получение медицинской помощи. Дефекты оказания медицинской помощи. Учебно-методическое пособие. М.: РМАПО, 2005. 48 с.
11. Тодыка Ю. Н. Конституционный статус человека и гражданина в Украине / Ю. Н. Тодыка, О. Ю. Тодыка. К.: Концерн «Видавничий дім Ін Юре», 2004. 368 с.
12. Соціальний захист населення України : статистичний збірник. URL. http://www.ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/2018/zb/07/zb_szn_2017.pdf
13. Про затвердження Положення про централізований банк даних з проблем інвалідності: затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2011 р. № 121. URL. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/121-2011-п
14. Інвалідність, інтеграція, здоров’я і права людини. Охорона здоров’я і права людини: ресурсний посібник. 2015. 113 с.

УДК 351.74

Кобзар Олександр Федорович,

доктор юридичних наук, професор,

начальник кафедри забезпечення державної безпеки

Київського факультету Національної академії

Національної гвардії України

https://orcid.org/0000-0002-5422-235X

Мальцев Віталій Вікторович,

кандидат юридичних наук,

начальник відділення по роботі з особовим складом

військової частини 3066

Північного оперативно-територіального об’єднання

Національної гвардії України

Анотація

У статті проаналізовано теоретичні та понятійно-категоріальні засади забезпечення громадської безпеки органами правопорядку, а також досліджено міжнародний досвід відповідних органів щодо реалізації своїх повноважень відносно забезпечення прав і свобод людини і громадянина в межах забезпечення громадського порядку та безпеки.

Авторами досліджено досвід ряду провідних країн. Зокрема, Франції, Італії, США. Окресливши діяльність Національної гвардії України щодо забезпечення громадської безпеки та порядку, а також розробивши можливі шляхи оптимізації відповідної сфери, у контексті використання міжнародного досвіду та аналізу концепції громадської безпеки, вивчення міжнародного досвіду правоохоронних органів дозволило сформувати окремі пропозиції щодо оптимізації функціонування Національної гвардії України в цій галузі.

Ключові слова: Національна гвардія України, органи правопорядку, порядок, безпека, громада, досвід.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Юридична енциклопедія : в 6 т. / редкол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. К. : Укр. енцикл. Т. 1: А - Г. 672 с.
2. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. К. ; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2002. 1440 с.
3. Про заходи виконання постанови Кабінету Міністрів України від 05.05.1997 р. № 409 «Про забезпечення надійності й безпечної експлуатації будівель, споруд та інженерних мереж»: наказ (спільний) Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України та Державного комітету України по нагляду за охороною праці №32/288 від 27.11.1997 р.
4. Про Національну гвардію України: Закон України від 13 березня 2014 р., № 876-VII. Відомості Верховної Ради. 2014. № 17. Ст. 594.
5. Sécurité Intérieure // Офіційний сайт Національної жандармерії Франції (Gendarmerie NationaleMinistère de l'intérieur). URL: http://goo.gl/4LV6AF
6. Maintien de l'ordre // Офіційний сайт Національної жандармерії Франції (Gendarmerie NationaleMinistère de l'intérieur). 2016. URL: http://goo.gl/sWX04u
7. Горбач Д. О. Деякі питання організації і діяльності корпусу карабінерів Італії та можливості їх застосування в Україні. Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Право і держава: проблеми розвитку і взаємодії у ХХІ ст.», 30-31 січня 2015 року. Запоріжжя: ЗНУ, 2015. С. 108-110.
8. Структура и численост Министерство на вътрешните работи: Офіційний сайт Міністерства внутрішніх справ Болгарії. 2014. URL: http://www.mvr.bg/Za_MVR/struktura.htm
9. Шляхтов Д. ВВС Национальной Гвардии США. PENTAGONUS. 2009. URL: http://pentagonus.ru/publ/vvs_nacionalnoj_gvardii_ssha/13-1-0-1361
10. A path with purpose // Офіційний сайт Національної гвардії США. 2015. URL: http://www.nationalguard.com/careers; Guard FAQS [// Офіційний сайт Національної гвардії США. 2015. URL: http://www.nationalguard.com/guard-faqs

УДК 342.9

Панов Владислав Віталійович,

здобувач наукової лабораторії з проблем

превентивної діяльності та запобігання корупції

Навчально-наукового інституту №3 НАВС

Анотація

Стаття присвячена дослідженню проблематики правового регулювання особливостей дисциплінарної відповідальності антикорупційних органів у зарубіжних країнах. З метою комплексного теоретичного вивчення зарубіжного досвіду у дослідженні представлено механізм дисциплінарної відповідальності співробітників антикорупційних органів таких країн як Італія, Польща, Литва.

Автором на підставі аналізу зарубіжних механізмів мав змогу прослідкувати їх характерні риси. Серед основних видів стягнення виокремлено такі як попередження, догана, штраф, пониження в посаді, призупинення у присвоєнні службового звання чи рангу, відсторонення від служби та звільнення. Для оцінки серйозності дисциплінарного проступку співробітника в європейських антикорупційних органах застосовуються такі критерії: навмисність поведінки, ступінь недбалості, демонстрована необережність або недосвідченість; обов'язки, пов'язані із займаною посадою; тяжкість шкоди; ступінь шкоди, небезпеки, завданої діями службової чи посадової особи; будь-яка наявність обтяжуючих або пом'якшуючих обставин; випадковість або повторення відповідного порушення для цілей будь-якого рецидиву. Співробітник за вчинення дисциплінарного проступку притягується лише один раз до дисциплінарної відповідальності. Строк притягнення співробітників антикорупційних органів у європейських країнах варіюється: від одного місяця до одного року.

Ключові слова: дисциплінарна відповідальність, дисциплінарний проступок, стягнення, антикорупційний орган, службова особа, посадова особа.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Про Центральне антикорупційне бюро: Закон Польщі від 09.06.2006URL:http://isap.sejm.gov.pl/isap.nsf/DocDetails.xsp?id=WDU20061040708
2. Офіційний сайт Національного управління боротьби з корупції Італії URL: https://www.anticorruzione.it/portal/public/classic/Autorita
3. Дисциплінарний кодекс Національного управління боротьби з корупцієюІталіїURL: http://10.119.128.66:8080/portal/rest/jcr/repository/collaboration/Digital%20Assets/anacdocs/AmministrazioneTrasparente/DisposizioniGenerali/AttiGenerali/CodiceDisciplinareComportamento/1.%20codice%20disciplinare%20dipendenti%20.pdf
4. Постанова Італії No 1200 від 18 грудня 2019 року щодо прийняття "Положення про дисциплінарну відповідальність Національного органу з боротьби з корупцією" url: https://www.anticorruzione.it/portal/rest/jcr/repository/collaboration/Digital%20Assets/anacdocs/AmministrazioneTrasparente/DisposizioniGenerali/AttiGenerali/CodiceDisciplinareComportamento/Regolamento%20in%20materia%20di%20responsabilit%C3%83%C2%A0%20disciplinare.pdf
5. Закон Литовської Республіки «Про Спеціальну слідчу службу Литовської Республіки» 02-05-2000№ VIII-1649 URL: https://www.stt.lt/data/public/uploads/2019/11/d1_stt_istatymas_eng_2018_03.pdf

УДК 347.45/.47: 342.951:351.82

Шутяк Дмитро Сергійович,

головний державний інспектор

відділу дистанційного супроводження спецпідготовки

департаменту спеціалізованої підготовки та

кінологічного забезпечення Держмитслужби

Анотація

В статті досліджують особливості цивільно-правової природи митних брокерських послуг. Визначено особливості митних послуг через призму їх широко і вузького змісту, де вузький сенс досліджуваного поняття має містити власне специфіку митної послуги як договірних відносин, що виникають між митними посередниками та учасниками власниками (володільцями) товару, що перетинає кордон.

Зроблено висновок, що діяльність митних брокерів спрощує діяльність учасників такої діяльності шляхом вирішення таких важливих питань, як класифікація товарів, здійснення операцій з товарами, що підпадають під заборони та/або обмеження.

У статті на підставі аналізу поняття митного брокера, умов включення в реєстр і видових специфікацій його діяльності визначено основні статутні права і обов’язки митного брокера. Такі права та обов’язки обумовлені його основним призначенням здійснювати від імені та за дорученням декларанта або інших заінтересованих осіб (власників чи володільців товару) митні операції і зумовлює його посередницьке положення між декларантом або іншою заінтересованою особою, з одного боку, і митними органами, з іншого.

Автором встановлено, що оскільки відносини митного брокера з декларантом або іншою заінтересованою особою будуються на договірній підставі, саме завдяки договірним засадам, як певному юридичному факту, митний брокер стає суб’єктом конкретних митних правовідносин.

У митній справі часто використовуються такі договори, як: договір комісії, договір доручення, агентський договір і багато інших. Таким чином, у митних правовідносинах зберігаються ті ж правові статуси сторін, що і в цивільних правовідносинах, лише сторонами виступають митний посередник і інша заінтересована особа.

Автор доводить те, що договірна конструкція відносин між митним брокером та декларантом не має поіменованого аналогу та заснована на публічних відносинах із митних процедур, не означає, що такі відносини є публічними і не можуть опосередковуватись приватно-правовими конструкціями. Мова має йти про специфічну конструкцію цивільно-правового договору, що регулює цивільні відносини між декларантом та митним брокером в сфері надання послуг з проходження митних процедур.

Ключові слова: митне посередництво, митний брокер, договір про надання послуг, договір доручення, зовнішньоекономічна діяльність.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Бондаренко І. О. Посередництво у сфері митних відносин: чинне й перспективне законодавство. Митна справа. 2005. № 2. С. 49-53.
2. Світлак І. До питання про послуги в сфері управління митною справою України. Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ: зб. наук. праць. Харків, 2006. Вип. 32. С. 110-115.
3. Ермилов И. С. Повышение качества таможенных услуг : автореф. дис. … канд. эконом. наук : 08.00.05. Саратов, 2011. 25 с.
4. Дианова В. Ю., Макрусев В.В. Маркетинг таможенных услуг. Москва: РИО РТА, 2005. 298 с.
5. Коробкова О.М. Сутність та класифікація митних послуг. Інноваційна економіка. 2016. №1 (61). С. 214-219.
6. Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 952/2013 від 9 жовтня 2013 року про встановлення Митного кодексу Союзу. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/984_009-13#Text
7. Петрушко С.В. Умови здійснення діяльності митним брокером: порівняльно-правовий аспект. Вісник студентського наукового товариства ДонНУ імені Василя Стуса. 2020. Том 2, № 12. С. 190-195.
8. Митний кодекс України від 13.03.2012 No 4495-VI. Відомості Верховної Ради України. 2012, No 44–45, No 46–47, No 48, Ст. 552.
9. Про діяльність митних брокерів : наказ Міністерства фінансів України від 04.08.2015 No 693. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1036-15
10. Козырин А.Н. Нотариат в таможенном деле : договор брокера с представляемым лицом. Нотариальный вестник. 1998. № 8. С.84-86.
11. Кузьминов H.H. Справочник таможенного брокера. Пособие для начинающих. М., 2001. 448 c.
12. Хадыева О.В. Посреднические операции. М., 2001. 152 с.
13. Бабченко Т.Н., Чучкова И.В. Учет посреднических операций: торговля, услуги, туризм, перевозки, таможенные брокеры. М., 2000. 236 с.
14. Попова М.Е. Гражданско-правовые аспекты современного таможенного законодательства : автореф. дисс. ... канд.юрид.наук. М., 1999. 23 с.
15. Гуев А.Н. Постатейный комментарий к Таможенному кодексу Российской Федерации. М., 2004. 384 с.
16. Мотуренко С.М. Правовое положение таможенных посредников : дисс. ... канд. юрид. наук : 12.00.03. Москва, 2005. 169 с.
17. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Кн.З: Договоры о выполнении работ и оказании услуг. М., 2002. 598 с.

УДК 347.78

Костів Олександр,

аспірант НДІ приватного права і підприємництва

імені академіка Ф.Г. Бурчака НАПрН України

https://orcid.org/0000-0002-0196-5424

Анотація

Інститут колективного управління в Україні сьогодні проходить важливий етап становлення та розвитку. Створення і забезпечення цивілізованих механізмів, що сприяли б отриманню справедливої винагороди суб’єктами авторського права та суміжних прав, свідчить про визнання суспільством результатів інтелектуальної праці. Значимість даних завдань також посилює європейський напрямок розвитку нашої держави. Варто зазначити, що законодавство України у сфері охорони інтелектуальної власності загалом відповідає світовим стандартам, проте залишаються окремі питання, що потребують вдосконалення, зокрема щодо функціонування організацій колективного управління в Україні.

На сьогодні в діяльності даних організацій в Україні спостерігаються як позитивні аспекти, що підтверджується зростанням суми винагороди, зібраної за використання об’єктів авторських та суміжних прав, так і негативні, що насамперед відображаються у недосконалому нормативному регулюванні, а також у відсутності належного механізму функціонування організацій колективного управління в Україні.

Автор ставив перед собою мету - дослідити проблемні питання функціонування сучасної системи колективного управління майновими правами суб’єктів авторського та суміжних прав в Україні, сформулювати перспективну модель цієї системи на основі аналізу зарубіжного досвіду в даній сфері. У статті вказується, що потребують належної уваги та дослідження питання правового визначення організаційно-правової форми та механізму забезпечення прозорості функціонування організацій колективного управління в Україні.

Ключові слова: інтелектуальна власність, колективне управління, захист прав суб’єктів авторського та суміжних прав, функціонування організацій колективного управління.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Бондаренко С.В. Авторське право та суміжні права. Київ: Ін-тінтел. власн. і права, 2008. 288 с.
2. Кривенко М.О. Історія виникнення організацій з управління майновими правами авторів. URL: http://dspace.onua.edu.ua/bitstream/handle/11300/8260/Chasopys%20209-213.pdf.pdf?sequence=1&isAllowed=y
3. Яворська О. Управління майновими правами суб’єктів авторського права і суміжних прав. Підприємництво, господарство і право. №7. URL: http://www.pgp-journal.kiev.ua/archive/2016/07/5.pdf.
4. Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів: Паризький Акт від 24 липня 1971 року. Приєднання від 31.05.1995, підстава 189/95-ВР. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_051#Text
5. Про авторське право і суміжні права : Закон України від 23.12.1993 № 3792-XII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3792-12#Text
6. Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із захистом прав інтелектуальної власності: Постанова Пленуму ВГС України від 17.10.2012 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0012600-12#Text
7. Офіційний веб-портал Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України. URL: https://www.me.gov.ua/Documents/Detail?lang=uk-UA&id=2e29db4f-7ddf-49bc-bc06-608a149d0d69&title=KolektivneUpravlinniaUSferiAvtorskogoPravaISumizhnikhPrav.
8. Державне підприємство «Українське агентство з авторських та суміжних прав».URL: http:// i-pro.kiev.ua/content/ukrayinske-agentstvo-z-avtorskikh-ta-sumizhnikh-prav.
9. Український музичний альянс. URL: http://uma.in.ua/page/main.html.
10. Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав: Закон України від 15 травня 2018 року № 2415-VIIIURL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2415-19#Text
11. Верес І.Я. Організація колективного управління майновими авторськими та (або) суміжними правами. URL: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/Chkup_2015_4_50.pdf.