Accessibility Tools

Web Accessibility plugin by DJ-Extensions.com
pedfak_logo

Факультет освітніх наук та мистецтв

ГРОМАДСЬКИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ ОРГАНІВ ПРОКУРАТУРИ ЯК ГАРАНТІЯ ДОТРИМАННЯ ПРАВ ЛЮДИНИ

УДК 342.9

Махніцький Олег Ігорович,

здобувач Науково-дослідного інституту публічного права

Анотація

Наукове дослідження присвячене висвітленню наукових підходів щодо розуміння таких понять як «контроль», «громадський контроль», «громадський контроль за органами прокуратури» в результаті чого визначено зміст громадського контролю за органами прокуратури як гарантія дотримання прав людини. Проаналізовано чинне законодавство та виокремлено, в залежності від змісту та спрямованості правового регулювання три групи законодавчих актів України, які регулюють громадський контроль: загальні; організаційно-процедурні; галузеві.

Наведено інституційні елементи громадського контролю. Інституційними елементами громадського контролю за діяльністю органів прокуратури є: суб’єкт, об’єкт, предмет та процедури його здійснення.

Визначено форми громадського контролю за діяльністю органів прокуратури, до яких віднесли: 1) участь громадськості в обговорені та підготовці нормативно-правових актів, які регулюють діяльність органів прокуратури; 2) безпосереднє звернення громадян та засобів масової інформації до органів прокуратури з метою отримання інформації про їх діяльність; 3) участь представників громадськості у відборі кадрів в органи прокуратури; 4) організація опитування громадської думки про діяльність органів прокуратури.

Ключові слова: контроль, громадський контроль, органи прокуратури, громадський контроль за органами прокуратури як гарантія дотримання прав людини.

Повний текст статті:

Adobe Acrobat Pro PDF

Список використаних джерел:

  1. Голоднова Т.С. Контроль як гарантія законності управління майном військових формувань України: адміністративно-правові засади : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07. Ірпінь, 2019. 248 с.
  2. Іжа М., Радченко О. Громадський контроль в системі публічного управління як ефективний інструмент експертизи державно-управлінських рішень. Публічне управління: теорія та практика. Вип. 12. Том. 4. С. 74-79.
  3. Клочко А.М., Собина В.О. Громадський контроль за діяльністю поліції в Україні. Вісник НУЦЗУ. Серія: Державне управління. 2017. Вип. 1 (6). С. 194–201.
  4. Наливайко Т.В. Громадський контроль в Україні як інститут громадянського суспільства : теоретико-правовий аспект : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.01. Львів, 2010. 18 с.
  5. Неугодніков А.О. Громадський контроль за діяльністю суб’єктів публічної адміністрації : наближення до міжнародних стандартів. Lex Portus. № 6 (20). С. 66-80.
  6. Стеценко С.Г. Адміністративне право України : навч. посіб. .Київ : Атіка, 2009. 640 с.
  7. Малиновський В.Я. Державне управління: навч. посіб. 3-тє вид. Київ : Атіка, 2009. 608 с.
  8. Лученко Д.В. Місце контролю в системі адміністративно-правових форм діяльності. Проблеми законності. Вип. 82. С. 97-103.
  9. Тароєва В. В. Інститути контрольної влади в сучасній Україні : дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01. Одеса, 2010. 219 с.
  10. Плішкін В. М. Теорія управління органами внутрішніх справ: підручник. Київ : НАВСУ, 1999. 702 с.
  11. Ігнатенко О.С. Теоретичні основи та розвиток громадського контролю в системі публічного управління. Держава та регіони. Серія: Державне управління, 2019. № 4 (68). С. 30-34.
  12. Сквірський І.О. Інститут громадського контролю в Україні та його правова природа. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету.Серія: Юриспруденція. 2016. № 19. С. 39-41.
  13. Держава і громадянське суспільство в Україні : проблеми взаємодії: монографія / за ред. І.О.Кресіної. Київ: Логос, 2007. 316 с.
  14. Енциклопедія державного управління: у 8 т. / наук.‑ ред. колегія: Ю. В. Ковбасюк (голова) та ін. Київ : НАДУ, 2011. Т. 1: Теорія державного управління / наук.‑ ред. колегія: В. М. Князєв (співголова), І.В.Розпутенко (співголова) та ін. 2011. 748 с.
  15. Крупник А. С. Громадський контроль: сутність та механізми здійснення. Теоретичні та прикладні питання державотворення. 2007. № 1. URL : www.library.oridu.odessa.ua
  16. Миронюк Р. В. Громадський контроль за діяльністю поліції : монограф. Дніпро, Ліра ЛТД, 2020.134с.
  17. Конституція України від 28 червня 1996 р. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141.
  18. Денисюк С.Ф. Сутність громадського контролю : співвідношення понять у теорії та законодавстві. Актуальні проблеми державного управління. № 2. С. 357 – 363.
  19. Костовська К.М. Організація та здійснення громадського контролю у сфері забезпечення охорони громадського порядку та громадської безпеки. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право. 2015. Випуск 34.Том 2. С. 98-101.
  20. Кравчук В.М. Нормативно-правове забезпечення громадського контролю в Україні. Публічне право. 2016. № 2 (22). С. 300-306.
  21. Кравчук В.М. Проблеми законодавчого регулювання здійснення громадського контролю в україні. Проблеми реалізації та забезпечення ефективності правових реформ: науково-практична Інтернет-конференція 16.06.2016. URL : https://legalactivity.com.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=1313%3A190616-19&catid=154%3A1-0616&Itemid=193&lang=en
  22. Про прокуратуру : Закон України від 14.10.2014 року № 1697-VII. Відомості Верховної Ради України. 2015. № 2-3, Ст. 12.
  23. Про звернення громадян: Закон України від 02.10.1996 № 393/96-ВР. Відомості Верховної Ради України. № 47. Ст. 256.
  24. Про громадські об’єднання: Закон України від 22.03.2012 № 4572-VI. Відомості Верховної Ради України. № 1, стор. 2, ст. 1
  25. Поклад О.В. Поняття та зміст громадського контролю за діяльністю поліції в Україні. Право суспільство. № 2. С.139-145.
  26. Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики: постанова Кабінету Міністрів України від 03.11.2010 № 996. URL : https://zakon.rada.gov.ua/go/996-2010-%D0%BF
  27. Про доступ до публічної інформації: Закон України від 01.2011 № 2939 VI. Відомості Верховної Ради України. 2011. № 32. Стор. 1491. Ст. 314.
  28. Дячок Т. О. Звернення громадян – шлях до вирішення гострих суспільно значущих проблем. Бюлетень Міністерства юстиції України. № 1. С. 148-149.
  29. Ткаченко Є. В. Форми участі населення у контролі за владою.Державне будівництво та місцеве самоврядування. 2013. Вип. 26. С. 81-94.
  30. Савосіна Н. Г. Про деякі аспекти правового регулювання права громадян на звернення до органів державної влади. Державна влада і місцеве самоврядування. 2010. № 10. С. 22-25.
  31. Циганок С. Правові засади взаємодії органів прокуратури зі ЗМІ та громадськістю. Підприємництво, господарство і право. № 10. С.107-110.

ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АНТИКОРУПЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ: ЗАГАЛЬНО-ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ

УДК 343.9:343.35

Грищук Максим,

здобувач наукового ступеня доктора філософії в галузі права,

 Західноукраїнський національний університет,

Перший заступник керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури

https://orcid.org/0000-0003-3055-7574

Анотація

У статті відображено тлумачення сутності поняття «корупція» різними авторами. Акцент робиться на тому, що корупція є серйозною загрозою верховенству права та демократичним перетворенням у країні, що заважає розвитку економіки країни. Був вивчений Індекс сприйняття корупції, який показав, що в 2019 році Україна повернулася до рівня 2017 року та посіла 126 місце зі 180 країн. Проведено аналіз корупційних правопорушень та проведено характеристику організаційно-законодавчого забезпечення антикорупційної діяльності в Україні. Зокрема, було проведено аналіз адміністративних та кримінальних корупційних правопорушень, відображено інформацію про осіб, які вчинили корупційні правопорушення в розрізі районів, та інформацію про матеріальну шкоду, їх відшкодування та вилучення злочинної діяльності за корупційні злочини. Інформаційні дані про адміністративні корупційні правопорушення вказують на ефективність правоохоронних органів та ефективність антикорупційних реформ.

Але є негативний факт збільшення кількості людей, які вчинили кримінальні корупційні правопорушення. Було вивчено, що найбільш корумпованими за останні роки були бюджетна сфера та сфери земельних відносин, освіти та охорони здоров’я.

Розглянуто законодавчу базу України у галузі подолання корупції. Суб'єкти боротьби з корупцією поділяються на групи: суб'єкти, що визначають, формують та забезпечують реалізацію антикорупційної політики держави; суб’єкти, які вживають заходів щодо забезпечення нормативно-правового регулювання правовідносин щодо боротьби з корупцією; суб’єкти, які вважаються спеціально уповноваженими суб’єктами у сфері боротьби з корупцією; суб’єкти, які ведуть судові провадження у справах про корупційні правопорушення; суб’єкти, що забезпечують контроль та нагляд за діяльністю безпосередніх правоохоронних органів у сфері боротьби з корупцією; суб’єкти, які надають фінансову, матеріально-технічну, інформаційну та науково-аналітичну підтримку боротьби з корупцією.

Акцент робиться на тому, що проблема подолання корупції вимагає копіткої подальшої роботи уповноважених органів. На сьогодні Вищий антикорупційний суд потребує високоякісних кадрових кадрів, а інші новостворені установи мають бути інституційно зміцнені та навчені для ефективної роботи.

Ключові слова: корупція, корупційне правопорушення, адміністративні корупційні правопорушення, кримінальні корупційні правопорушення, протидія корупції, антикорупційна діяльність, антикорупційна політика.

Повний текст статті:

Adobe Acrobat Pro PDF

Список використаних джерел:

  1. Аналітична доповідь до Щорічного Послання Президента України до Верховної Ради України «Про внутрішнє та зовнішнє становище України в 2018 році». К. : НІСД, 2018. 688 с.
  2. Багрий-Шахматов Л. В. Уголовно-правовые и криминологические проблемы коррупции, теневой экономики и борьбы с ними. Одесса: Ластар, 2001. 530 с.
  3. Корупція: теоретико-методологічні засади дослідження / керівник авт. кол. доц. І. О. Ревак. Львів: ЛьвДУВС, 2011. 220 с.
  4. Мельник М. І. Хабарництво: загальна характеристика, проблеми кваліфікації, удосконалення законодавства. Київ: Парламентське вид-во, 2000. 256 с.
  5. Офіційний веб-сайт Міністерства внутрішніх справ України. URL:http://mvs.gov.ua/ua/pages/274_Statistika.htm?page=1/
  6. Про Державне бюро розслідувань: Закон України від 12 листопада 2015 року № 794-VIII.URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/794-19
  7. Про запобігання корупції: Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18
  8. Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів: Закон України від10 листопада 2015 року № 772-VIII.URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/772-19
  9. Про Національне антикорупційне бюро України: Закон України від 14 жовтня 2014 року.URL: № 1698-VII https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1698-18
  10. Про призначення А. Ситника Директором Національного антикорупційного бюро України: Указ Президента України від 16 квітня 2015 року № 218/2015. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/218/2015
  11. Про утворення Національного агентства з питань запобігання корупції: Постанова Кабінету Міністрів України від 18 березня 2015 р. № 118. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/118-2015-%D0%BF
  12. Сприйняття корупції. URL: https://ti-ukraine.org/ti_format/doslidzhennya/cpi/
  13. Терещук О. В. Адміністративна відповідальність за корупційні правопорушення: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.07. Одеса, 2000. 177 с.
  14. Тихомиров М. Ю. Юридическая энциклопедия. Москва, 1995. Т. 4. С. 164.
  15. Юридичний словник / за ред. Г. Блека.Київ: Енциклопедії, 1984. 850 с.
  16. Яблоков Н. П. Криминалистика: учебник для вузов и юрид. факультетов. Москва: ЛексЭст, 2003. 376 с.

МІСЦЕ ДЕРЖАВНИХ ОРГАНІВ, ЯКІ ЗДІЙСНЮЮТЬ ПРИМУСОВЕ ВИКОНАННЯ СУДОВИХ РІШЕНЬ І РІШЕНЬ ІНШИХ ОРГАНІВ В СИСТЕМІ ДЕРЖАВНИХ ОРГАНІВ УКРАЇНИ

УДК 342.951

Гайченко Андрій Віталійович

аспірант Науково-дослідного інституту публічного права

e-mail: [email protected]

Анотація

В даній науковій статті розкрито визначено місце та призначення державних органів, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів в системі державних органів України

Доведено, що компетенція державного органу ‑ це сукупність прав та обов’язків, якими державний орган наділений відповідно нормативних актів, в межах свого правого статусу та  коло питань що входять до його відома.

Державні органи широкої та спеціальної компетенції наділені повноваженнями, відповідно до завдань, які на них покладаються державою. Серед спеціальних органів державної влади можна виділити держані органи, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів в системі державних органів України. Тобто у механізмі держави передбачено реалізація принципу верховенства права та принципу правової держави, яким встановлюється обов’язковість виконання рішень судів та інших державних органів, межах добровільної та примусової процедури. Відповідно примусове виконання рішень покладено на систему спеціальних державних органів.

Відзначено, що сьогодні законодавець намагається вирішувати питання невиконання судових рішень різними способами. Одним з таких способів є судовий контроль, запроваджений Кодексом адміністративного судочинства України, так як у рамках адміністративного судочинства, однією зі сторін спору є суб’єкт владних повноважень, який ухиляються від виконання рішень суду не рідше недобросовісних громадян чи підприємств. Іншим способом є виконання судового рішення або рішення іншого органу державного управління є застосування державного примусу.

Зауважено, що державний примус державні органи застосовують виключно в межах компетенції, які визначені нормативно-правовими актами України. Органи державної влади їх посадові особи зобов’язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.

До особливостей державного примусу можна віднести: 1)він застосовується від імені держави; 2) проявляється через владний характер діяльності; 3) має легітимний статус, застосовується у визначених законом формах; 4) має законний характер; 5) застосовується органами державної влади в межах їх компетенції.

Для примусового виконання судових рішень і рішень інших органів в системі державних органів запроваджено систему органів державної виконавчої служби, на яку покладено функцію відновлення порушених прав та свобод, забезпечення невідворотності майнової та іншої юридичної відповідальності несумлінних боржників у цивільному та економічному обігу.

Ключові слова: держава, державний орган, державна влада, державний примус, апарат держави, примусове виконання судових рішень.

Повний текст статті:

Adobe Acrobat Pro PDF

Список використаних джерел:

  1. Ізотов Д.А., Ізотов О.А. Поняття державного апарату та його особливості. Сучасні тенденції в юридичній науці України. 24-25 квітня 2015 р. С. 15-18 URL: http://molodyvcheny.in.ua/files/conf/law/10april2015/03.pdf
  2. Теория государства и права (энциклопедический курс): учебник /. О. Ф. Скакун. Х. : Эспада, 2007. 776 с.
  3. Ткаченко А.О. Поняття компетенції державного органу. Часопис Київського університету права. №4. URL: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/22711/34-Tkachenko.pdf
  4. Тихомиров Ю. А. Курс административного права и процесса. Москва, 1998.  798 с.
  5. Бачило И. Л. Функции органов управления. Правовые проблемы оформления и реализации. М. : Юрид. лит., 1976. 198 с.
  6. Лисенков С.Л. Основи правознавства: навч. посіб. для уч. 9 кл. загальноосвіт. навч. закл. К. :Либідь, 2000. 392 с.
  7. Аверьянов В.Б. Функции и организационная структура органа государственного управления. К. : Наукова думка,1979. 148 с.
  8. Лазарев Б. М. Компетенция органов управления. Москва: Юрид. лит., 1972. 280 с.
  9. Днепров О. Компетенция как элемент правового статуса органов исполнительной власти. URL: http://science.lpnu.ua/sites/default/files/journal-paper/2018/may/12810/257-262.pdf
  10. Обов’язковість судових рішень URL: http://www.turadm.gov.ua/okhorona-zdorov-ia/item/2543-obov%E2%80%99yazkovist--sudovyh-rishen
  11. Бакірова І.О. Державно-правовий механізм забезпечення конституційного права людини і громадянина на судовий захист та місце органів юстиції України у здійсненні правосуддя. URL: https://minjust.gov.ua/m/str_9254
  12. Фулей Т.І. Застосування практики Європейського суду з прав людини при здійсненні правосуддя: Науково-методичний посібник для суддів. 2-ге вид. випр., допов. К., 2015. 208 с.
  13. Кодекс адміністративного судочинства від 06 липня 2005 р. № 27474. Офіційний вісник України. 2005. № 32. Ст. 1918.
  14. Постанова Верховного Суду України від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15. URL: https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/79973614
  15. Ровинський Ю. О. Поняття та види державного примусу. Держава і право. Вип. 49. С. 35–41. URL: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/34345/05-Rovinskiy.pdf?sequence=1.
  16. Ортинський В. Погляд на державний примус у контексті європейської інтеграції України. URL: http://science.lpnu.ua/sites/default/files/journal-paper/2018/oct/14741/3.pdf
  17. Діяльність органів державної виконавчої служби. Порядок отримання виконавчих документів та пред’явлення їх до виконання. URL: www.obljust.gov.ua › uploads › dvsq09

ЮРИСДІКЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ ЯК ЗАСІБ ОПЕРАТИВНОГО ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ ЩОДО ОХОРОНІ ПРАВ ВЛАСНОСТІ НА НЕРУХОМЕ МАЙНО

УДК 340.1:342.9:347

Бінько Ігор Ігорович,

здобувач Науково-дослідного  інституту публічного права

Анотація

Дана стаття присвячена побудові ефективного механізму квазіюрисдикційної діяльності щодо захисту прав власників нерухомого майна засобами адміністративно-правової охорони. В статті констатується, що в умовах сучасного швидкого поширення інформації, акумулювання відповідних правовстановлюючих документів у публічних реєстрах, які все більше стають надбанням публічної сфери, можна говорити про дедалі більшу «публіцизацію» приватно-правових відносин права власності, оскільки воно все більше спирається на визнання і підтримку з боку держави у формі адміністрування  державних реєстрів. Це як спрощує та прискорює цивільний обіг, так і спрощує задачу спотворення даних в протиправних цілях. Відтак, на нашу думку, зростає і відповідальність органів владних повноважень за схоронність і верифікацію даних державних реєстрів, в тому числі шляхом протистояння протиправним посяганням, оперативного розгляду, і швидкого поновлення законного статус кво засобами позасудової адміністративної юрисдикції. Робиться висновок про основну форму захисту у вигляді розгляду скарг і прийняття рішень щодо відновлення спотвореної інформації державного реєстру як антирейдерського засобу адміністративної юрисдикції.

Ключові слова: юрисдикційна діяльність, орган виконавчої влади, охорона прав власності.

Повний текст статті:

Adobe Acrobat Pro PDF

Список використаних джерел:

  1. Буханевич А. Публічна адміністрація як інститут оптимізації публічного контролю в громадянському суспільстві. Вісн. НАДУ. 2010. № 2. С. 46-56.
  2. Галунько В. В. Адміністративно-правова охорона суб’єктів права власності в Україні: монографія. Херсон: ВАТ ХМД, 2006. 356 с.
  3. Непийвода В. Л. Законодавче врегулювання рейдерства в аграрному бізнесі України. Грані права: ХХІ століття: матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Одеса, 19 травня 2018 р.) У 2-х т. Т. 2 / за ред. Г. О. Ульянової ; уклад.: Ю. Д. Батан, М. В. Сиротко [та ін.]. Одеса : Видавничий дім «Гельветика», 2018. С. 70-73.
  4. Перестюк І. М. Захист прав громадян на приватну власність: аналіз діяльності вищих органів публічної влади в Україні. Механізми державного управління. Вісник НАДУ при Президентові України. 1/2016. // URL: http://visnyk.academy.gov.ua
  5. Про внесення змін до деяких законів України щодо відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) юридичної особи. Закон України від 21.05.2015 № 475-VIII. Відомості Верховної Ради (ВВР), 2015, № 30, ст.285.
  6. Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку. Закон України від 14.05.2015 № 417-VIII. Відомості Верховної Ради (ВВР), 2015, № 29, ст.262.
  7. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів. Закон України від 07.04.2015 № 289-VIII. Відомості Верховної Ради (ВВР), 2015, № 25, ст.188.
  8. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення кінцевих вигодоодержувачів юридичних осіб та публічних діячів. Закон України від 14.10.2014 № 1701-VII. Відомості Верховної Ради (ВВР), 2014, № 46, ст.2048.
  9. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення прозорості у сфері відносин власності з метою запобігання корупції. Закон України від 14.07.2015 № 597-VIII.Відомості Верховної Ради (ВВР), 2015, № 35, ст.343.
  10. Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо порядку тимчасового вилучення майна та проведення обшуку. Закон України від 13.05.2015. № 394-VIII. Відомості Верховної Ради (ВВР), 2015, № 28, ст.251.
  11. Про Національну поліцію. Закон України від 02.07.2015 № 580-VIII. Відомості Верховної Ради (ВВР), 2015, № 40-41, ст.379).
  12. Про Національне антикорупційне бюро України. Закон України від 14.10.2014. Відомості Верховної Ради (ВВР), 2014, № 47, ст.2051.
  13. Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру» щодо удосконалення та особливостей застосування окремих положень. Закон України від 02.07.2015 № 578-VIII. Відомості Верховної Ради (ВВР), 2015, № 34, ст.336).
  14. Про судоустрій і статус суддів. Закон України від 02.06.2016 № 1402-VIII. Відомості Верховної Ради (ВВР), 2016, № 31, ст.545.
  15. Про прокуратуру. Закон України від 14.10.2014 № 1697-VII. Відомості Верховної Ради (ВВР), 2015, № 2-3, ст.12.
  16. Про затвердження Положення про Колегію з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції. Наказ Міністерства юстиції України 09.01.2020 № 71/5. // URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0024-20
  17. Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Постанова Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 р. № 1141. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show
  18. Про звернення громадян. Закон України від 02.10.2006 № 393/96-ВР. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, № 47, ст.256).
  19. Про затвердження Порядку здійснення Міністерством юстиції контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Постанова Кабінету Міністрів України від від 21 грудня 2016 р. № 990. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/990-2016-%D0%BF#Text
  20. Про Державний земельний кадастр. Закон України від 07.07.2011 № 3613-VI. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2012, № 8, ст.61.
  21. Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Рішення Вищої ради правосуддя від 19.04.2018 № 1200/0/15-18. // URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v1200910-18

СИСТЕМА ЮРИДИЧНИХ ГАРАНТІЙ ЗАХИСТУ ПРАВ СУБ’ЄКТІВ ЗОВНІШНЬОЇ ТРУДОВОЇ МІГРАЦІЇ

УДК [342.95: 325.2](477)

Шкарупа Костянтин Вікторович,

докторант Науково-дослідного інституту публічного права,

кандидат юридичних наук

Анотація

Статтю присвячено вивченню змісту юридичних гарантій захисту прав суб’єктів зовнішньої трудової міграції. У результаті дослідження було встановлено, що юридичні гарантії захисту прав суб’єктів зовнішньої трудової міграції представлені системною єдністю формально-визначених приписів та організаційної діяльності уповноважених суб’єктів, що забезпечується застосуванням відповідних методів реалізації прав, свобод та законних інтересів, та створює умови для гарантування правового статусу трудящих-мігрантів та членів їх сімей.

Визначено, що юридичні гарантії захисту прав суб’єктів зовнішньої трудової міграції представлені системною єдністю формально-визначених приписів та організаційної діяльності уповноважених суб’єктів, що забезпечується застосуванням відповідних методів реалізації прав, свобод та законних інтересів, та створює умови для гарантування правового статусу трудящих-мігрантів та членів їх сімей. Характерними ознаками юридичних гарантій захисту прав суб’єктів зовнішньої трудової міграції, на нашу думку, є такі: чітка формальна визначеність; правова регламентація; адресність спеціально-уповноваженим суб’єктам, відповідальним за реалізацію цих приписів; загальнообов’язковість; багатоманітність; інтегрованість у світову практику захисту прав трудових мігрантів; забезпеченість заходами державного примусу; нерозривна єдність із розвитком світової та вітчизняної політики у сфері захисту прав людини.

Ключові слова: юридичні гарантії, захист, трудовий мігрант, забезпечення, реалізація, органи влади.

Повний текст статті:

Adobe Acrobat Pro PDF

Список використаних джерел:

  1. Декларація про захист усіх осіб від насильницьких зникнень: резолюція ГА ООН № 47/133 від 18 грудня 1992 року // БД «Законодавство України» / ВР України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_225#Text.
  2. Декларація про права людини щодо осіб, які не є громадянами країни, в якій вони проживають: Резолюція 40/144 Генеральної Асамблеї ООН від 13 грудня 1985 року // БД «Законодавство України» / ВР України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_227#Text.
  3. Кістяник В. Правові гарантії виплати пенсій закордонним трудовим мігрантам // БД «Ліга. Блоги». URL: https://blog.liga.net/user/vkistyanik/article/29779.
  4. Конституція України: закон України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР, ред. від 01.01.2020 // БД «Законодавство України» / ВР України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text .
  5. Куц А.Н. Правовое регулирование статуса субъектов внешней трудовой миграции населения: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.02. Краснодар. 2004. 183 с.
  6. Міжнародна конвенція про захист усіх осіб від насильницьких зникнень: резолюція ГА ООН № 61/177 від 20 грудня 2006 року // БД «Законодавство України» / ВР України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_l54#Text.
  7. Пенсії громадянам, що за кордоном // БД «Міністерство соціальної політики України». URL: https://www.msp.gov.ua/content/pensii-gromadyanam.html?PrintVersion.
  8. Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування: закон України від 9 липня 2003 року № 1058-IV, ред. від 03.07.2020 // БД «Законодавство України» / ВР України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#Text.
  9. Про зовнішню трудову міграцію: закон України від 5 листопада 2015 року № 761-VIII, ред. від 27.12.2019 // БД «Законодавство України» / ВР України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/761-VIII#Text.
  10. Про пенсійне забезпечення: закон України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII, ред. від 23.01.2020 // БД «Законодавство України» / ВР України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1788-12#Text.
  11. Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні: закон України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV, ред. від 25.12.2019 // БД «Законодавство України» / ВР України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1382-15#Text.
  12. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: підручник. Харків : Консум, 2001. 656 с.
  13. Сучасний словник іншомовних слів: Близько 20 тис. слів і словосполучень / Уклали: О.І. Скопненко, Т.В. Цимбалюк. Київ: Довіра, 2006. 789 с.