Професорка кафедри української філології та журналістики С.Л.Ковтюх прочитала гостьову лекцію студентам і викладачам НТУ «Дніпровська політехніка»
31 березня 2026 року на запрошення кафедри філології та мовної комунікації Національного технічного університету «Дніпровська політехніка» професорка кафедри української філології та журналістики Центральноукраїнського державного університету імені Володимира Винниченка Світлана Леонідівна Ковтюх прочитала гостьову лекцію на тему: «Акваторія душі: гідроекологічний вимір української ідентичности у творчому заповіті Олеся Гончаря».
Цей захід відбувся в рамках Всеукраїнських Гончарівських читань–2026, традиція проведення яких триває в Дніпровській політехніці 24 роки. З вітальним словом виступили Артем Володимирович Павличенко, доктор технічних наук, професор, перший проректор Національного технічного університету «Дніпровська політехніка», та Світлана Євгенівна Ігнатьєва, професор кафедри філології та мовної комунікації, справжня муза цієї конференції, яка й модерувала захід.
Крім студентів та вчителів, лекцію відвідали знані науковці: Горошкіна Олена Миколаївна, доктор педагогічних наук, професор, завідувач відділу навчання української мови та літератури Інституту педагогіки НАПН України, Катерина Дмитрівна Глуховцева, доктор філологічних наук, професор Луганського Національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка, Наталія Іванівна Богданець-Білоскаленко, доктор педагогічних наук, професор, завідувач відділу навчання мов національних меншин та зарубіжної літератури, Анна Олександрівна Данюк, кандидат філологічних наук, доцент кафедри філології та мовної комунікації та інші.
Колеги-філологи в прикінцевих виступах відзначили наукову виваженість і креативність лекційного матеріалу, його зв’язок і паралелі із сучасними українськими воєнними реаліями, доречну емоційність професорки С.Л.Ковтюх, адже вона використала світлини із сімейного архіву, коли Олесь Терентійович перебував на Кіровоградщині 1970 року.
«Акваторія душі» – це метафора внутрішнього простору людини, що має залишатися чистим, аби живити національне дерево. Річка в художньому світі Гончаря – це артерія історії, що єднає покоління.
Особливо вразили присутніх слова Олеся Гончаря: «Душі сумують за тим, що ми не бачимо птахів…» – як нагадування про втрати й водночас про відповідальність зберегти світ навколо нас.
Олесеві Терентійовичу пропонували в совітські часи написати роман про Українську повстанську армію «так, як треба», він рішуче відмовився, аргументуючи тим, що «правду ви мені все одно не дасте написати, а неправду – не хочу!»
Прикметно, що саме Олесь Терентійович Гончар із високої трибуни Верховної Ради України проголосив результати волевиявлення українців після історичного референдуму 1 грудня 1991 року – жити в незалежній Україні. У 1993 році Міжнародний біографічний центр у Кембриджі (Велика Британія) визнав О.Т.Гончаря «Всесвітнім інтелектуалом 1992–1993 років».
Актуальними донині є вислови Олеся Гончаря:
«Україно, твій день гряде!»
«Сама історія запитає кожного з нас у цей день: хто ти? Чи справді вичавив із себе тоталітарного раба, чи здатен відстояти себе як людину, відстояти завтрашній день своєї згорьованої, прекрасної України?»
«Ми не є і не повинні стати народом суржикової мови чи мови мертво-декоративної».
«Той, хто зрікається рідної мови, часто й не розуміє, що в цьому вже є елемент відступництва, елемент зради».
«росію погубить ненависть, яку вона розпалює в собі, – ненависть до України…»
