УДК 349.2: 347.365

Зуєва Анна Ігорівна

здобувач Науково-дослідного інституту публічного права

e-mail: [email protected]

https://orcid.org/0009-0009-4436-1469

Анотація

  Статтю присвячено дослідженню особливостей видів дисциплінарних стягнень на підставі аналізу чинного законодавства України та дисциплінарної практики кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури. З’ясовано, що дисциплінарне стягнення у вигляді попередження застосовується за вчинення дисциплінарного проступку, який хоч і має ознаки порушення вимог законодавства про адвокатуру та адвокатську діяльність / Правил адвокатської етики, але за своїм характером/наслідками є незначним, одноразовим, не триваючим порушенням, яке не спричинило істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам учасників відносин адвоката з клієнтом, судом та іншими учасниками судового провадження, іншими органами та особами, авторитету адвокатури в цілому. Акцентовано увагу, що зупинення права на заняття адвокатською діяльністю безпосередньо пов’язано з обмеженням професійної діяльності і впливає не тільки на ділову репутацію адвоката, але й на його матеріальне становище.

  Обґрунтовано, що під час обрання виду дисциплінарного стягнення має застосовуватися принцип пропорційності з метою дотримання необхідного балансу між бажаною метою та засобами її досягнення, який передбачає не тільки диференційований набір дисциплінарних стягнень, але й застосування відповідного виду стягнення з урахуванням конкретних обставин справи та встановлених фактів. До обставин, що пом’якшують дисциплінарну відповідальність адвоката слід віднести: притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності вперше; визнання своєї провини; добровільне відшкодування завданої шкоди / усунення наслідків дисциплінарного проступку; бездоганна ділова репутація; професійні заслуги; відсутність корисливих мотивів. Обставинами, що обтяжують дисциплінарнувідповідальність є: вчинення дисциплінарного проступку повторно; систематичність вчинення дисциплінарних проступків; триваючий характер порушення; сукупність двох або більше дисциплінарних проступків; корисливі мотиви; навмисність дії або бездіяльності. Запропоновано внесення змін до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» в частині закріплення принципу пропорційності застосування дисциплінарних стягнень до адвоката.відповідальність є: вчинення дисциплінарного проступку повторно; систематичність вчинення дисциплінарних проступків; триваючий характер порушення; сукупність двох або більше дисциплінарних проступків; корисливі мотиви; навмисність дії або бездіяльності. Запропоновано внесення змін до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» в частині закріплення принципу пропорційності застосування дисциплінарних стягнень до адвоката.

Ключові слова: адвокат, дисциплінарна відповідальність, дисциплінарний проступок, дисциплінарне стягнення, дисциплінарна практика, грубе порушення, принцип пропорційності

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Кухнюк Д., Шиленко Б. Дисциплінарна відповідальність за порушення адвокатської етики. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. 2019. № 4 (111). С. 31–35.2.
2. Україна: конфлікт, позбавлення права займатися адвокатською діяльністю та зупинення дії ліцензії на здійснення адвокатської діяльності. URL: https://precedent.in.ua/2015/05/29/ukrayina-konflikt-pozbavlennya-prava-zajmatysya-advokatskoyu-diyalnistyu-ta-zupynennya-diyi-litsenziyi-na-zdijsnennya-advokatskoyi-diyalnosti/3.
3. Основні принципи, що стосуються ролі юристів: прийнято Восьмим Конгресом ООН щодо попередження злочинності та поводження з правопорушниками; Гавана, 27 серпня–7 вересня 1990 року. URL: https://zakononline.com.ua/documents/show/156416___1564164.
4. Вільчик Т. Дисциплінарна та цивільно-правова відповідальність адвокатів. Інформація і право. 2015. № 3(15). С. 115–122.5.
5. Про адвокатуру та адвокатську діяльність: Закон України від 5 липня 2012 року № 5076-VI. Відомості Верховної Ради. 2013. № 27. ст. 282.6.
6. Comments on the draft law on the bar and practice of law of Ukraine. European commission for democracy through law (Venice Commission). Strasbourg, 15 September 2011. Opinion No. 632/2011. URL: https://www.venice.coe.int/webforms/documents/default.aspx?pdffile=CDL(2011)068-e7.
7. Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність: рішення Ради адвокатів України від 30 серпня 2014 року № 120. URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/vr120871-14#Text.8.
8. Про затвердження роз’яснення щодо можливості притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності під час зупинення його права на заняття адвокатською діяльністю: рішення Ради адвокатів України від 10 червня 2016 року № 126. URL: https://unba.org.ua/assets/uploads/legislation/rishennya/2016-06-10-r-shennya-rau-126_577cdd6a1a365.pdf9.
9. Про практику застосування кваліфікаційно-дисциплінарними комісіями адвокатури257НАУКОВІ ЗАПИСКИ. СЕРІЯ: ПРАВО | SCIENTIFIC NOTES. SERIES: LAWВипуск 10. Спецвипуск. 2021дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю: рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 1 березня 2018 року. URL: https://vkdka.org/12265-2/10.
10. Заборовський В., Булеца С. Зупинення права на заняття адвокатською діяльністю як вид дисциплінарного стягнення відносно адвоката. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право. 2014. Вип. 29(2). С. 213–216.11.
11. Черноус С. Оціночні поняття у трудовому праві України: дис. … канд. юрид. наук: спец.12.00.05 «Трудове право; право соціального забезпечення»; Київський національний університет імені Тараса Шевченка. К., 2008. 212 с.12.
12. Жигалкін І. Грубе порушення трудових обов’язків як оціночна категорія трудового права. Актуальні проблеми держави і права. 2015. Вип. 75. C. 357–364.13. Хто вирішує, що порушення ПАЕ було грубим, нагадав суд. Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури. URL: https://vkdka.org/hto-virishuje-scho-porushennya-pae-bulo-grubim-nagadav-sud/14.
13. Про практику застосування кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю : рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 01.03.2018 року. URL: https://vkdka.org/12265-2/.15.
14. Положення про внески на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування (нова редакція): рішення Ради адвокатів України від 3 лютого 2017 року від № 4. URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0004871-17#Text16.
15. Узагальнення дисциплінарної практики кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури щодо несплати адвокатами щорічного внеску на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування: рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 25 липня 2020 року № VIІ-009/2020. URL: https://vkdka.org/uzagalnennya-distsiplinarnoji-praktiki-kvalifikatsijno-distsiplinarnih-komisij-advokaturi-schodo-nesplati-advokatami-schorichnogo-vnesku-na-zabezpechennya-realizatsiji-advokatskogo-samovryaduvannya/17.
16. Рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 24 лютого 2017 року № V-011/2017. URL: https://vkdka.org/rishennya-v-0112017-u-spravi-za-skargoyu-na-rishennya-distsiplinarnoji-palati-kvalifikatsijno-distsiplinarnoji-komisiji-advokaturi-zhitomirskoji-oblasti-vid-27-01-2017-roku-pro-porushennya-distsipl/18.
17. Правила адвокатської етики : З'їзд адвокатів України від 09 червня 2017. URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/n0001891-17#Text.19.
18. Judgement in Case Of Oleksandr Volkov v. Ukraine (Application no. 21722/11). Strasbourg 9 January 2013: The European Court of Human Rights. URL: https://hudoc.echr.coe.int/fre#{%22itemid%22:[%22001-115871%22]}20.
19. Висновок щодо проекту Закону про внесення змін до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та інших пов’язаних законодавчих актів України. Підготовлений у рамках проекту Ради Європи «Підтримка впровадженню судової реформи в Україні» на основі аналізу експертів Ради Європи Ритіса Йокубаускаса і Вахе Ґриґоряна. 21 грудня 2017 року URL: https://rm.coe.int/opinion-on-the-bar-ukr/16808f0e7c

УДК 349.2УДК 349.2

Дашутін Ігор Володимирович

доктор юридичних наук, суддя Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду

https://orcid.org/0000-0003-1611-5868 

Анотація

Стаття присвячена з’ясуванню переліку основних структурних елементів, які сукупно складають правовий механізм забезпечення законності у трудових відносинах за участю судді. Аналізуючи підходи вчених до розуміння структури правового механізму, автор доходе думки, що правовий механізм забезпечення законності у трудових відносинах за участю судді складають: принципи права; нормативно-правові акти національного та міжнародного рівня, що є нормативно-правовою основою забезпечення законності в цих правовідносинах; суб’єкти, якими є судді та інші суб’єкти забезпечення законності у трудових відносинах за участю судді, а також – правові відносини, між цими суб’єктами; процедури забезпечення законності у трудових відносинах; гарантії законності у трудових відносинах. У висновках до статті узагальнюються результати дослідження та наголошується на тому, що правовий механізм забезпечення законності у трудових відносинах за участю суддів є соціально-правовим явищем, котре має особливе соціальне та юридичне значення. Відповідна значимість цього правового механізму пояснюється тим, що він сприяє забезпеченню належного рівня соціальної безпеки суддів, а також уможливлює формування умов для повноцінної реалізації права на правосуддя, умов для подальшого розвитку України в якості європейської правової та соціальної держави.Стаття присвячена з’ясуванню переліку основних структурних елементів, які сукупно складають правовий механізм забезпечення законності у трудових відносинах за участю судді. Аналізуючи підходи вчених до розуміння структури правового механізму, автор доходе думки, що правовий механізм забезпечення законності у трудових відносинах за участю судді складають: принципи права; нормативно-правові акти національного та міжнародного рівня, що є нормативно-правовою основою забезпечення законності в цих правовідносинах; суб’єкти, якими є судді та інші суб’єкти забезпечення законності у трудових відносинах за участю судді, а також – правові відносини, між цими суб’єктами; процедури забезпечення законності у трудових відносинах; гарантії законності у трудових відносинах. У висновках до статті узагальнюються результати дослідження та наголошується на тому, що правовий механізм забезпечення законності у трудових відносинах за участю суддів є соціально-правовим явищем, котре має особливе соціальне та юридичне значення. Відповідна значимість цього правового механізму пояснюється тим, що він сприяє забезпеченню належного рівня соціальної безпеки суддів, а також уможливлює формування умов для повноцінної реалізації права на правосуддя, умов для подальшого розвитку України в якості європейської правової та соціальної держави.

Ключові слова: елементи правового механізму, забезпечення законності, законність, правовий механізм, суддя, трудові відносини.

Повний текст статті:

Список використаної літератури:

1. Ковалюмнус Е. Л. Поняття та структура правового механізму захисту трудових і соціальних прав суддів. Юридична наука. 2019. № 6. С. 107–114.2.
2. Панченко М. В. Структура правового механізму забезпечення гідної праці державних службовців в Україні. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія : Право. 2016. Вип. 40, Т. 4. С. 121–125.3.
3. Швець В. О. Система правового механізму забезпечення стабільності трудових правовідносин. Соціальне право. 2020. № 1. С. 69–73. doi:10.37440/soclaw.2020.01.11.4.
4. Тарахонич Т. І. Механізм правового регулювання: теоретико-правові аспекти. Правова держава. 2002. Вип. 13. С. 103–108.5.
5. Андріїв В. М. Система трудових прав працівників та механізм їх забезпечення : автореф. дис. … д-ра. юрид. наук : 12.00.05. Одеса, 2012. 40 с.6.
6. Гуменюк І. О. Правові проблеми захисту трудових прав в умовах реформування соціально-економічної сфери. Сучасні тенденції розбудови правової держави в Україні та світі : матеріали ІІ міжнар. наук.-практ. конф., (м. Житомир, 10 квітня 2014 р.). Житомир : ЖНАЕУ, 2014. С. 150–152.7.
7. Дашутін І. В. Структура механізму правового забезпечення законності в трудових відносинах. Науковий вісник публічного та приватного права. 2018. Вип. 4, Т. 2. С. 223–228.8.
8. Тихонович Ю. С. Правовий механізм регулювання звільнення з ініціативи працівника. Актуальні проблеми держави і права. 2014. № 73. С. 408–414.9.
9. Швець В. О. Проблеми правового регулювання забезпечення стабільності трудових правовідносин : дис. … д-ра юрид. наук : 12.00.05. Київ, 2020. 445 с.10.
10. Панченко М. В. Правовий механізм забезпечення гідної праці державних службовців України : дис. … д-ра юрид. наук : 12.00.05. Київ, 2019. 455 с.11.
11. Селезень С. В. Юридичні гарантії захисту трудових прав працівників. Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції. 2016. № 5. С. 33–36.12.
12. Андріїв В. М. Юридичні гарантії захисту трудових прав працівників. Форум права. 2011. № 4. С. 15–20.13.
13. Шабанов, Р. Правове регулювання праці суддів нормами трудового права. Підприємництво, господарство і право. 2020. № 5. С. 112-117.14.
14. Карпушова О. В. Правове регулювання виникнення трудових відносин із кандидатами на посаду судді в Латвійській Республіці. Соціальне право. 2020. № 1. С. 42-49.15.
15. Кочкова, Г., Дей, М. Вплив міжнародно-правових стандартів у сфері захисту трудових прав суддів та євроінтеграції України на реформування національного законодавства щодо трудових правовідносин із суддями. Часопис Київського університету права, 2020, № 1. С. 352-356. https://doi.org/10.36695/2219-5521.1.2020.70

УДК 343.98:351.741

Огурченко Володимир Георгійович

кандидат юридичних наук, докторант Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ

e-mail: [email protected]

https://orcid.org/0009-0008-1752-9740

Анотація

  У статті сформовано, що форми реалізації оперативно-розшукової функції як напряму адміністративної діяльності Національної поліції України поділяються на: 1) нормативні (або ж нормотворчі та нормозастосовчі), що включають видання нормативних та індивідуальних актів, укладення адміністративних договорів; 2) організаційні, що включать використання актів-планів та прийняття актів-дій; 3) інформаційно-технічні, що включать здійснення інформаційно-аналітичної діяльності та проведення матеріально-технічних операцій; 4) координаційні, що включають внутрішнє, міждержавне та міжнародне співробітництво, сприяння реалізації оперативно-розшукової функції. Всі форми реалізації оперативно-розшукової функції як напряму адміністративної діяльності Національної поліції України взаємодіють та взаємозалежать, що утворює цілісну систему, відповідно одна форма може плавно створювати наступну. Визначено, що Національна поліція України реалізує оперативно-розшукову функцію через видачу різних нормативних та індивідуальних актів, а також укладання адміністративних договорів, що визначає нормотворчу та нормозастосовчу форму як основний зовнішній вияв реалізації оперативно-розшукової функції як напряму адміністративної діяльності Національної поліції України, та є нормативним підґрунтям для здійснення повноважень Національної поліції України у цій сфері. Зазначено, що Національна поліція України впроваджує оперативно-розшукову функцію як важливий напрям адміністративної діяльності з використанням конкретних організаційних форм, які включають: 1) використання актів-планів щодо конкретних заходів реалізації оперативно-розшукової діяльності та строків таких цілей; 2) прийняття актів-дій, як управлінських та правозастосовних рішень, щодо забезпечення безпеки, охорону громадського порядку, оприлюднення інформації, пов’язаної з оперативно-розшуковою діяльністю, припинення протиправних дій шляхом вчинення конкретних актів-дій в умовах крайньої необхідності тощо. Функцію як важливий напрям адміністративної діяльності з використанням конкретних організаційних форм, які включають: 1) використання актів-планів щодо конкретних заходів реалізації оперативно-розшукової діяльності та строків таких цілей; 2) прийняття актів-дій, як управлінських та правозастосовних рішень, щодо забезпечення безпеки, охорону громадського порядку, оприлюднення інформації, пов’язаної з оперативно-розшуковою діяльністю, припинення протиправних дій шляхом вчинення конкретних актів-дій в умовах крайньої необхідності тощо.
Ключові слова: адміністративна діяльність, адміністративно-правовий механізм, адміністративно-правовий статус, гарантії законності, методи, Національна поліція України, оперативно-розшукова діяльність, повноваження, публічно-правові відносини, форми адміністративної діяльності.

Повний текст статті:

Список використаної літератури:

1. Карбовский Д. А. Формы административно-правового регулирования деятельности территориальных органов Национальной полиции Украины. Право и Закон. 2019. № 2. С. 64–69 (Кыргызская Республика).
2. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ. Підручник / за ред. І. П. Голосніченка, Я. Ю. Кондрат’єва. Київ: УАВС, 178 с.3.
3. Золотарьова Н. І. Форми адміністративної діяльності правоохоронних органів у сфері екологічної безпеки. Вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Політологія. Соціологія. Право. 2012. № 3. С. 156-161.4.
4. Мосьондз С. Які інструменти публічного адміністрування використовуються для забезпечення (захисту) прав і свобод громадян. Адміністративне право для громадян України: науково-популярне видання / за ред. В. Галунька. Київ : НДІПП. 2019. С. 58-60.5.
5. Мельник Р. Загальне адміністративне право в питаннях і відповідях: навчальний посібник. Київ: Юрінком Інтер, 2018. 308 с.6.
6. Адміністративне право України. Повний курс : підручник / Галунько В., Діхтієвський П., Джафарова О., Кузьменко О., Стеценко С. та ін. Херсон : ОЛДІ-ПЛЮС, 2018. 446 с.7.
7. Тучак М. О. Форми адміністративної діяльності дільничних інспекторів міліції. Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. 2001. Вип. 16. С. 137-142.8.
8. Шатрава С.О. Адміністративно-правові засади діяльності спеціальних підрозділів міліції: дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07. Харків, 2007. 231 с.

УДК 342.9

Огурченко Володимир Георгійович,
кандидат юридичних наук, докторант
Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ
e-mail: [email protected]
https://orcid.org/0009-0008-1752-9740

Анотація

Визначено, що трактування категорії «принципи адміністративної діяльності Національної поліції» може бути представленим в загальному та конкретному значенні. Зокрема узагальнено, це фундаментальна основа, що доповнюючись конкретними засадами формує ідеологічне, функціональне та організаційне підґрунтя їхньої діяльності, об’єднане єдиною концепцією забезпечення її ефективності. У конкретній інтерпретації йдеться про відображення сутності правових норм, що регулюють діяльність Національної поліції як частини державного апарату, що виконує спеціалізовані функції. Уточнюється, що принципи адміністративної діяльності Національної поліції є нормативно визначеними, що здійснено шляхом встановлення норм-принципів або виокремлення їх у спосіб логіко-семантичного аналізу конкретної норми. З’ясовано, що принципи адміністративної діяльності Національної поліції під час здійснення оперативно-розшукової діяльності об’єктивуються у межах як спеціального (функціонального) законодавства, так і конкретного (йдеться про норми Законів України «Про Національну поліцію України» та «Про оперативно-розшукову діяльність»). Втім найбільш вичерпний перелік таких принципів має відомче законодавство, зокрема акти
регламентуючого характеру щодо діяльності оперативних підрозділів Національної поліції України. Аналіз співставлення окремих з таких виявив, що нормотворці нехтують значенням означених принципів, вдаючись до номінального визначення їхньої системи (дублювання положень функціонального законодавства, що є неприпустимим з огляду на необхідність деталізації конкретних ідеологічних та процедурних правил провадження цього напряму адміністративної діяльності Національної поліції України).

У результаті аналізу думок вчених щодо системи принципів оперативно-розшукової діяльності загалом визначено, що у межах її здійснення оперативними підрозділами Національної поліції України такими є: 1) загальні (принципи верховенства права, законності та дотримання прав і свобод людини в адміністративній діяльності Національної поліції під час здійснення оперативно-розшукових заходів); 2) конкретні (a) принцип неухильного дотримання цілей поліцейської діяльності; b) принцип поважливого ставлення та захисту конституційних прав всіх членів суспільства, включно з особами, що підозрюються у вчиненні злочинів чи проступків; c) принцип мінімізації шкоди від оперативно-розшукової діяльності; d) принцип прозорості та підзвітності (з урахуванням вимог конфіденційності); e) неупередженого аналізу профілів та баз даних (уникнення дискримінаційних практик при ідентифікації підозрюваних); f) активне втручання є допустимим з мотивів крайньої необхідності; g) принцип конфіденційності; h) принцип оперативності тощо).

Ключові слова: адміністративна діяльність, забезпечення правопорядку, захист, Національна поліція України, оперативно-розшукова функція, охорона, правоохоронний сервіс, принципи.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Когут Я.М. Принципи діяльності Національної поліції в Україні. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. 2015. № 3. С. 132–140.
2. Чирик С. В. Окремі аспекти поняття та сутності принципів адміністративної діяльності патрульної поліції. Вісник Запорізького національного університету. Серія «Юридичні науки». 2015. № 4(1). С. 164–169.
3. Про Національну поліцію: Закон України від 02.07.2015 № 580-VIII. Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19#Text
4. Карбовський Д. Принципи адміністративної діяльності територіальних органів Національної поліції України. Підприємництво, господарство і право. 2020. № 4. С. 153–157.
5. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18.02.1992 № 2135-XII. Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2135-12#Text
6. Про затвердження Положення про Департамент карного розшуку Національної поліції України: Наказ Національної поліції України від 14.11.2015 р. № 90. Національна поліція України: Офіційний вебпортал. URL: https://www.npu.gov.ua/pro-policiyu/struktura-nacionalnoyi-policiyi/departament-karnogo-rozshuku-u-skladi-kriminalnoyi-policiyi
7. Про затвердження Положення про Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України: Наказ Національної поліції України від 23.10.2019 р. № 1077. Творча майстерня. URL: http://tranzit.ltd.ua/nakaz/files/%D0%9D%D0%B0%D0%BA%D0%B0%D0%B7%20%D0%9D%D0%9F%201077%20-%2023102019%20%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%94%D0%A1%D0%A0.pdf
8. Шапірко П. М. Система принципів оперативно-розшукової діяльності: теоретичні проблеми. Право і суспільство. 2015. № 4(2). С. 217–222.
9. Шевчук О. Ю. Правова характеристика принципів оперативно-розшукової діяльності. Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. 2013. № 1. С. 255–262.
10. Бандурка О.М. Оперативно-розшукова діяльність : підручник: у 2 ч. X. : Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2002. Ч. 1. 336 с.

УДК 342.9

Огурченко Володимир Георгійович,
кандидат юридичних наук, докторант
Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ
e-mail: [email protected]
https://orcid.org/0009-0008-1752-9740

Анотація

Визначено, що за функціональним критерієм виокремлюється окремий самостійний вид правоохоронної діяльності, іменований як оперативно-розшукова, що об’єктивує втілення в правореалізацію однойменної функції. Як різновид правоохоронної, оперативно-розшукова функція є конкретною і спрямовується на убезпечення держави, суспільства та окремого індивіда від потенційних загроз безпековому благополуччю, а також вирівнювання балансу справедливості у випадку порушення встановлених правил гармонійного співіснування громадян у межах певної
соціальної системи чи посягань на належний суспільний розвиток загалом. Уточнюється, що усі суб’єкти оперативно-розшукової діяльності виконують надзвичайно важливе завдання як соціального, так і процесуального характеру. Кожен з таких хоч і переслідує за мету виконання покладених на нього законодавством функціональних повноважень у конкретному напрямі, однак в цілому можна припустити про надання ними своєрідного різновиду послуг соціального обслуговування, як важливого елемента правоохоронного сервісу в рамках сервісного типу організації держави.

Враховуючи масштабність, географічну доступність, функціональні обов’язки та сформовані механізми взаємодії Національної поліції України з публічним та приватним секторами визначено, що підрозділи кримінальної та спеціальної поліції є одними з ключових суб’єктів здійснення оперативно-розшукової функції. Включаючи соціальний аспект як домінантний, кінцевим споживачем цього специфічного різновиду послуги визначено індивіда, осіб різної видової приналежності права, свободи чи інтереси яких перебувають під захистом від протиправних посягань, адже з-поміж прямої реакції на протиправні явища, належне забезпечення оперативними матеріалами зацікавлених (уповноважених) суб’єктів слугує підґрунтям для забезпечення правопорядку та підтримання необхідного рівня безпеки громадян.

Ключові слова: забезпечення правопорядку, захист, Національна поліція України, оперативно-розшукова функція, охорона, правоохоронний сервіс, сервісний тип організації держави.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Теорія держави і права : навчальний посібник; за ред. С. Л. Лисенкова, В. В. Копєйчикова. Kиїв : Юрінком Інтер, 2003. 368 с.
2. Марущак О. А. Функції держави: визначення поняття. Держава та регіони. Серія Право. 2019. №3. С. 17–21.
3. Коломоєць О. В. Функцiї держави у сучасному державознавствi: теоретичнi проблеми. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Юриспруденція. 2013. Вип. 5. С. 41–44.
4. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України : навч. посіб.; B.C. Ковальський, В.Т. Білоус, С.Е. Демський та ін.; відп. ред. Я. Ю. Кондратьев. К. : Юрінком Інтер, 2002. 320 с.
5. Братель С. Функції правоохоронної сфери. Право і суспільство. 2015. № 4. С. 63–66.
6. Кобзар О. Ф. Підходи щодо визначення поняття правоохоронної функції держави. Юридична наука. 2015. № 9. С. 7–13.
7. Шай Р. Я. Суб’єкти реалізації правоохоронних функцій держави. Вісник Національного університету "Львівська політехніка". Юридичні науки. 2014. № 807. С. 93–100.
8. Ботвінов Р. Реалізація правоохоронних функцій спеціалізованими видами публічної служби України. Вісник Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: Державне управління. 2017. Вип. 1. С. 55-61.
9. Гамурар І. О. Розвиток оперативно-розшукової діяльності в Україні. Правові та організаційно-тактичні засади оперативно-розшукової діяльності Національної поліції України : матеріали Всеукр. наук.-практ. інтернет-конф. Одеса, 2020. С. 30–32.
10. Бандурка О. М. Оперативно-розшукова діяльність. Частина І: Підручник. Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2002. 244 с.
11. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18.02.1992 № 2135-XII. Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2135-12#Text
12. Шапірко П. Юридична, правоохоронна та оперативно-розшукова діяльність: аспекти співвідношення. Юридичний вісник. 2014. № 6. С. 153–158.
13. Давидюк В.М. Окремі організаційні аспекти діяльності оперативно-розшукових сил Національної поліції у протидії злочинності. Підготовка поліцейських в умовах реформування системи МВС України. Харків, 2019. С. 38–41.
14. Халілев Р. А. Сили оперативно-розшукової діяльності ОВС у протидії злочинності на підґрунті етнічних і конфесійних суперечностей. Бюлетень обміну досвідом роботи. 2013. № 194. С. 92–101.
15. Мещан І. В. Соціальне обслуговування як складова соціального захисту населення: соціолого-управлінський аспект. Грані. 2015. №8 (24). С. 71–76.
16. Пилипів Р. Новий формат діяльності правоохоронного органу – поліції в Україні. Підприємництво, господарство і право. 2016. № 6. С. 125–129.
17. Кривицький Ю. Верховенство права як принцип діяльності міліції: перспективи закріплення та реалізації в умовах реформування МВС України. Юридична Україна. 2013. № 8. С. 8–13.
18. Джафарова О.В. Щодо розуміння категорії «публічно-сервісна діяльність» Національної поліції. Безпека дорожнього руху: правові та організаційні аспекти : матеріали ХІ Міжнародної науково-практичної конференції (м. Кривий Ріг, 22 листопада 2016 р.). Кривий Ріг, 2017. С. 72-75.
https://dspace.univd.edu.ua/server/api/core/bitstreams/234028ae-82fc-4280-9597-a2971f55fc5e/content.
19. Оссе А. Принципы деятельности полиции. Методическое пособие по правам человека. Нидерланды : Amnesty International, 2006. 344 с.
20. Мартыненко О. А. Детерминация и предупреждение преступности среди персонала органов внутренних дел Украины : монографія. Х. : ХНУВС, 2005. 496 с.
21. Кріцак І. В. Правоохоронна функція держави та її вплив на формування функції надання послуг населенню органами внутрішніх справ України. Форум права. 2009. № 3. С. 365–372.
22. Криштанович М. Ф.. Функції Національної поліції України в системі забезпечення публічної безпеки й порядку в державі. Публічне управління у сфері державної безпеки та митної справи. № 2 (25). 2020. С. 192–195.
23. Саакян М. Поняття, завдання та принципи оперативно-розшукової діяльності: Лекція для студентів денної та заочної форми навчання, спеціальність 6.030401 «Правознавство»; 262 «Правоохоронна діяльність». Одеса, 2018 27 с.