Accessibility Tools

Web Accessibility plugin by DJ-Extensions.com
pedfak_logo

Факультет освітніх наук та мистецтв

ПОНЯТТЯ ТА ПРАВОВА ПРИРОДА ДИСЦИПЛІНАРНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ДЕТЕКТИВІВ НАЦІОНАЛЬНОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО БЮРО УКРАЇНИ

УДК 342.9

Панов Владислав Віталійович,

здобувач наукової лабораторії з проблем

превентивної діяльності та запобігання корупції

Навчально-наукового інституту №3 НАВС

Анотація 

Статтю присвячено визначенню галузевої приналежності дисциплінарної відповідальності детективів НАБУ. Особливу увагу приділено аналізу наукових напрацювань із питань дисциплінарної відповідальності, стану її правового регулювання.

Встановлено, що наведені у статті поняття й особливості дисциплінарної відповідальності дають змогу сформулювати власну дефініцію поняття дисциплінарної відповідальності детективів НАБУ та визначити низку її принципових особливостей.

Визначено, що під дисциплінарною відповідальністю детективів НАБУ слід розуміти один із видів юридичної відповідальності, який полягає в обов’язку детективів НАБУ відповідати перед керівником вказаного органу чи уповноваженою особою/органом за вчинений ним дисциплінарний проступок, що проявляється у невиконанні або у неналежному виконанні покладених на нього трудових або службових обов’язків, а також понести дисциплінарні стягнення відповідно до законодавства України.

Ключові слова: юридична відповідальність, дисциплінарна відповідальність, детектив, НАБУ, антикорупційне законодавство.

Повний текст статті:

Adobe Acrobat Pro PDF

Список використаних джерел:

  1. Великий тлумачний словниксучасної української мови: 250000 / уклад. та голов. ред. В. Т. Бусел. Київ; Ірпінь: Перун, 2005. VIII, 1728 с.
  2. Коломоєць Т.О., Колпакова В.К. Адміністративне право України: словник термінів. К.: Ін Юре, 2914. 520 с.
  3. Юридична енциклопедія: В 6 т./ Редкол.: Ю.С.Шемшученко (відп.ред.) та ін. К., 1998. Т. 1: А – Г. 672 с.
  4. Болотіна Н.Б. Трудове право України: Підручник. 4-те вид., стер. К.: Вікар, 2006. 725 с.
  5. Грузінова Л. П., Короткін В. Г. Трудове право України: Навч. посіб. для студ. вищ. навч.закл. К.: МАУП, Ч. 4. 152 с.
  6. Конституція України від 28.06.1996 №254к/96-ВР URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text
  7. Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 №322-VIII URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text
  8. Про Національне антикорупційне бюро України: Закон України від 14.10.2014 №1698-VII URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1698-18#n302
  9. Костюк В.Л. Стадії застосування дисциплінарної відповідальності: теоретико-правовий аспект. Часопис Національного університету «Острозька академія». Серія «Право». № 1 (13). С. 1–14.
  10. Адушкин Ю.С. Дисциплинарное производство СССР / под ред. В.М.Манохина. Саратов, 1986. 128 с.
  11. Вапнярчук Н.М. Актуальні питання дисциплінарної відповідальності державних службовців в Україні. Форум права. 2009. № 3. С. 100-104.
  12. Середа В. Дисциплінарна відповідальність: поняття, принципи та види. Університетські наукові записки. 2014. № 1 (49). С. 18 – 25.

ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПУБЛІЧНО-СЕРВІСНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У СФЕРІ МІСТОБУДУВАННЯ

УДК 342.951:37.014.5(043.5)

Омельян Олена Павлівна,

здобувач Науково-дослідного інституту публічного права

Анотація

У статті досліджено проблемні аспекти правового регулювання публічно-сервісної діяльності у сфері містобудування та визначено шляхи їх удосконалення. Звернуто увагу на поняття та зміст правової категорії – адміністративно-правове регулювання публічно-сервісної діяльності у сфері містобудування. Аналіз запропонованих дефініцій поняття адміністративно-правове регулювання дозволив виділити ряд спільних рис, що характеризують такий процес регулювання відносин: 1) керуючий (владний) вплив правової норми на певне коло суспільних відносин; 2) вчиняється задля досягнення конкретно визначеної мети (дотримання правових приписів); 3) реалізується завдяки сукупності правових інструментів; 4) визначає поведінку суб’єктів регульованих відносин. Визначено авторське поняття адміністративно-правового регулювання публічно-сервісної діяльності у сфері містобудування як формально визначеної адміністративно-правовими нормами правила поведінки суб’єктів публічних відносин у сфері містобудування, при здійсненні публічно-сервісної діяльності на підставі звернення фізичної або юридичної особи, з метою встановлення кола прав та обов’язків учасників цих правовідносин і забезпечення дотримання та реалізації прав та інтересів споживачів адміністративних послуг. Обґрунтовано пропозиції законодавчого врегулювання публічно-сервісної діяльності у сфері містобудування.

Ключові слова: адміністративні послуги, містобудування, правове регулювання, публічно-сервісна діяльність.

Повний текст статті:

Adobe Acrobat Pro PDF

Список використаних джерел:

  1. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. К.: Наукова думка, 1970-1980. Том 8, 1977. URL: http://sum.in.ua/s/reghuljuvaty.
  2. Коломоєць Т.О., Колпаков В.К. Вступ до навчального курсу «Адміністративне право України»: навч. лекція. Київ: Ін Юре. 2014. 240 с.
  3. Адміністративне право України: навч. посіб.: у 2-х т. / [В.В. Галунько, В.І. Олефір, М.П. Пихтін та ін.]; за заг. ред. В.В. Галунька. Т. 1: Загальне адміністративне право. Херсон: ХМТ. 2011. 320 с.
  4. Околович М.Є. Адміністративно-правове регулювання містобудівної діяльності органами місцевого самоврядування : дис. … канд. юрид. наук: 12.00.07. Одеса, 2018. 220 с. URL: http://oduvs.edu.ua/wp-content/uploads/2016/06/Disertatsiya_Okolovich_M.E..pdf.
  5. Про адміністративні послуги. Закон України від 06.09.2012 № 5203-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5203-17#Text.
  6. Михайлюк Я.Б. Адміністративні послуги у країнах Європейського Союзу та Україні (порівняльно-правовий аспект): дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07. Запоріжжя. 2016. 248 с.
  7. Про службу в органах місцевого самоврядування. Закон України від 07.06.2001 № 2493-III. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2493-14/conv#Text.
  8. Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Закон України від 01.07.2004 № 1952-IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#top

ПРИНЦИПИ ДІЯЛЬНОСТІ МИТНИХ ОРГАНІВ ЯК УЧАСНИКІВ АДМІНІСТРАТИВНО-ЮРИСДИКЦІЙНИХ ПРОВАДЖЕНЬ

УДК 342.958

Коробенко Сергій Віталійович,

здобувач кафедри цивільного, господарського і адміністративного

права та правоохоронної діяльності

Інституту права та суспільних відносин

Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна»

e-mail: [email protected]

https://orcid.org/0000-0002-2481-5269

 Анотація 

У статті запропоновано визначення базової категорії дослідження проблеми адміністративно-юрисдикційних проваджень в діяльності митних органів – принципів діяльності митних органів як учасників зазначених проваджень.

На основі узагальнення існуючих теоретичних напрацювань вчених та спираючись на чинне законодавство, що регулює діяльність митних органів, сформовано ознаки вказаних принципів та надано їх перелік. Запропоновано всі принципи діяльності митних органів як учасників адміністративно-юрисдикційних проваджень систематизувати за ознакою характеру закономірностей, які вони відтворюють: принципи державно-службової діяльності посадових осіб митних органів; загальні принципи діяльності митних органів як учасників зазначених проваджень; спеціальні принципи діяльності.

Наголошено на відкритому характері запропонованого переліку принципів діяльності митних органів як учасників адміністративно-юрисдикційних проваджень. Серед зазначених принципів виділено ті, що є спільними для усіх видів адміністративно-юрисдикційних проваджень, в яких беруть участь митні органи (їх посадові особи): верховенство права; законність; справедливість; гуманізм; відкритість; прозорість; гласність; незалежність; офіційний характер; професійність; доброчесність; захист інтересів громадянина, держави. З’ясовано, що зміст зазначених принципів може трансформуватись залежно від виду адміністративно-юрисдикційного провадження – позовного чи адміністративно-деліктного.

Ключові слова: принцип, митні органи, адміністративно-юрисдикційні провадження, верховенство права, законність, професійність, персональна відповідальність, захист інтересів.

Повний текст статті:

Adobe Acrobat Pro PDF

Список використаних джерел:

  1. Митний кодекс України від 13.03.2012 № 4495-VI. Відомості Верховної Ради України. 2012. № 44–45, 46–47, 48. Ст. 552.
  2. Бородін І.Л. Адміністративно-юрисдикційний процес: монографія. К.: Алерта, 2007. 184 с.
  3. Дорофєва Л.М. Адміністративно-правове регулювання організації та діяльності митних органів в контексті євроінтеграційного вибору України: автореф. дис. … док. юрид. наук: 12.00.07. Ужгород, 2019. 44 с.
  4. Комзюк А.Т., Бевзенко В.М., Мельник Р.С. Адміністративний процес України: навч. посіб. К.: Прецедент, 2007. 531 с.
  5. Рибченко А.О. Верховенство права як принцип адміністративного судочинства: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.07. К., 2013. 200 с.
  6. Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-IV. Офіційний вісник України. 2005. № 32. Ст. 1918 (зі змінами).
  7. Принцип верховенства права: проблеми теорії та практики: у 2-х кн. / за заг. ред. Ю.С. Шемшученка. Книга перша: Верховенство права як принцип правової системи: проблеми теорії / відп. ред. Н.М. Оніщенко. К.: Юридична думка, 2008. 344 с.
  8. Велика українська юридична енциклопедія: у 20 т. Т. 3: Загальна теорія права / редкол.: О.В. Петришин (голова) та ін. Х.: Право, 2017. 952 с.

КОНВЕНЦІЙНИЙ МЕХАНІЗМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ І СВОБОД ОСІБ З ІНВАЛІДНІСТЮ

УДК 342.736

Кіблик Дар’я Володимирівна,

аспірант Центральноукраїнського державного педагогічного

університету імені Володимира Винниченка

e-mail: [email protected]

 https://orcid.org/0000-0002-2518-7647

Анотація

Стаття присвячена дослідженню конвенційного механізму забезпечення прав і свобод осіб з інвалідністю. Визначено основні міжнародно-правові акти в системі ООН, що встановлюють засади дотриманні прав осіб з інвалідністю. Акцентовано увагу, що міжнародний захист прав людини є однією з найважливіших галузей міжнародного публічного права, в рамках якої постійно триває розроблення і прийняття міжнародних угод у сфері захисту прав людини, та зокрема осіб з інвалідністю. У статті конвенційним механізмом міжнародного захисту прав осіб з інвалідністю необхідно вважати діяльність утворених на підставі міжнародних угод договірних (конвенційних) органів у системі Організації Об’єднаних Націй.

Автором статті розкрито інституційні та процедурні аспекти конвенційного механізму забезпечення прав і свобод осіб з інвалідністю. Встановлено органи, утворені міжнародними організаціями та міжнародними договорами та їх роль у захисті прав і свобод осіб з інвалідністю. Представлено міжнародні акти як спеціалізованого, так і загального характеру.  Підкреслено, що майже всі нормативні документи з прав людини містять посилання на Загальну декларацію прав людини, прийняту Генеральною Асамблеєю Організації об’єднаних націй 10 грудня 1948 року. Акецнтовано увагу, що декларація має рекомендаційний статус, але на її основі були прийняті документи, що є обов’язковими для держав-членів ООН: Міжнародний пакт про громадянські та політичні права і Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права. Стандарти та принципи, проголошені у Загальній декларації прав людини, знайшли своє відображення в регіональних правових системах та законодавстві держав.

Ключові слова: міжнародний документ, конвенційний механізм забезпечення прав і свобод, особи з інвалідністю, міжнародна угода, договірні (конвенційні) органи.

Повний текст статті:

Adobe Acrobat Pro PDF

Список використаних джерел:

  1. 15 % НАСЕЛЕННЯ СВІТУ – ЦЕ ЛЮДИ З ІНВАЛІДНІСТЮ! URL: https://niss.gov.ua/sites/default/files/2019-12/analit-yakushenko-social-policy-9-2019.pdf
  2. Декларація про права інвалідів: Міжнародний документ від 09.12.1975 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_117#Text
  3. Декларація про права розумово відсталих осіб: Міжнародний документ від 20.12.1971 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_119#Text
  4. Загальна декларація прав людини: Міжнародний документ від 10.12.1948 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_015
  5. Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок: Міжнародний документ від 18.12.1979 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_207#Text
  6. Конвенція про права дитини: Міжнародний документ від 20.11.1989 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021
  7. Конвенція про права інвалідів: Міжнародний документ від 13.12.2006 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_g71#Text
  8. Конвенція про професійну реабілітацію та зайнятість інвалідів: Міжнародний документ від 20.06.1983 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/993_065#Text
  9. Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводжень чи покарань: Міжнародний документ від 10.12.1984 URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/995_085
  10. Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права: Міжнародний документ від 16.12.1966 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_042#Text
  11. Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права: Міжнародний документ від 16.12.1966 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_042
  12. Принципи захисту осіб з психічними захворюваннями та поліпшення охорони психічного здоров'я (відомі як «Принципи психічного здоров'я»): Міжнародний документ від 17.12.1991 URL: http://prava-lyudyny.org/pryntsypy-zahystu-psyhichno-hvoryh-osib-i-polipshennya-psyhiatrychnoyi-dopomogy/
  13. Резолюція ВООЗ WHA58.23 Інвалідність, включаючи профілактику, лікування та реабілітацію: Міжнародний документ від 16-25.05.2005 URL: https://apps.who.int/gb/ebwha/pdf_files/WHA58-REC1/russe/A58_2005_REC1-ru.pdf
  14. Стандартні правила забезпечення рівних можливостей для людей з інвалідністю: Міжнародний документ від 20.12.1993 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_306#Text

НЕДОЛІКИ ЗАКОНОДАВЧОГО РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПРИВАТНИХ ВИКОНАВЦІВ

УДК 351.756 (048)

Кисельов Максим Євгенович,

аспірант Науково-дослідного інституту публічного права

[email protected]

Анотація

 В даній науковій статті автором акцентовано увагу на недоліках законодавчого регулювання діяльності приватних виконавців.Автором визначено, що нормативно-правове регулювання діяльності приватних виконавців – це система законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів, які урегульовують суспільні відносини, що виникають у зв’язку з примусовим виконання рішень, яке здійснюють приватні виконавці, а також визначенням їх правового статусу.Акцентовано увагу на неурегульованості питань, що стосуються передачі виконавчого провадження від державного виконавця приватному виконавцю; об’єднання в одне провадження декількох проваджень в яких є один і той самий боржник та які перебувають в віданні приватних виконавців.Наголошено, що законодавець, ще визначає, що додаткова винагорода, по-перше, може бути прописана в угоді між приватним виконавцем та стягувачем, а по-друге, додаткова винагорода може бути сплачена повністю чи частково. На практиці додаткова винагорода являє собою результат цивільно-правових правовідносин між приватним виконавцем та стягувачем в формі договору, але знову ж таки зміст та умови її виплати не визначені. Якщо виникає потреба в додатковому дофінансуванні на вчинення виконавчих дій, то буде закономірним обґрунтування необхідності здійснення дофінансування витрат на здійснення виконавчого провадження.

Також акцентуємо увагу на відсутності нормативного урегулювання питання передачі виконавчого провадження від державного виконавця приватному виконавцю.

Особливу увагу варто звернути на питання відсутності норм, щодо можливості об’єднання в одне провадження декількох проваджень в яких є один і той самий боржник та які перебувають в віданні приватних виконавців.Визначено, що недоліком Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» є відсутність норми, що встановлює можливість приватного виконавця співпрацювати з державними органами та їх посадовими особами.З метою усунення ситуації правових колізій автором запропоновано внести відповідні зміни до Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Ключові слова: примусове виконання, приватний виконавець, державний виконавець, виконавче провадження, судова реформа.

Повний текст статті:

Adobe Acrobat Pro PDF

Список використаних джерел:

  1. Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів. Відомості Верховної Ради, 2016. № 29. Ст.535.
  2. Особливості стягнення основної винагороди приватного виконавця. URL: https://blog.liga.net/user/npisanchin/article/32649
  3. Про виконавче провадження: Закон України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII. Відомості Верховної Ради, 2016. № 30. Ст.542.
  4. Про запобігання корупції: Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII. Відомості Верховної Ради, 2014. № 49. Ст.2056.
  5. Про третейські суди: Закон України від 11 травня 2004 року № 1701-IV. Відомості Верховної Ради України, 2004. № 35. Ст.41.
  6. Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: Закон України від 15 травня 2003 року № 755-IV. Відомості Верховної Ради України, 2003. № 31-32. Ст.263.
  7. Про Стратегію сталого розвитку "Україна - 2020": затв. Указом Президента України від 12 січня 2015 року № 5/2015. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5/2015#Text
  8. Про Стратегію реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015-2020 роки: затв. Указом Президента України від 20 травня 2015 року № 276/2015. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/276/2015#Text
  9. Про затвердження Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця: затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2016 р. № 643. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/643-2016-п#Text
  10. Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень: затв. Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012  № 512/5. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12#Text