Сподівання й здобутки майбутніх учителів-словесників, або як працювалося на педагогічній практиці
Нещодавно на факультеті української філології, іноземних мов та соціальних комунікацій відбулася звітна конференція з педагогічної практики здобувачів освіти першого (бакалаврського) рівня спеціальності Середня освіта (Українська мова і література).
Це було своєрідне дійство, де в єдине ціле сплелися сподівання й здобутки, визнання себе як уже апробованого вчителя й недопрацювання, які виявилися саме в ході підготовки до проведення уроків.
«Для мене практика стала своєрідним відкриттям – усі діти різні, а я майже навчилася працювати з кожним індивідуально», – скаже на конференції Ельнара Гулієва, студентка групи УП22Б.
«А я навчилася таймінгу, бо досі думала, що то зайве, коли треба в конспекті передбачати орієнтовний час на виконання того чи того завдання», – зазначить Ольга Тараненко, здобувачка групи УП22Б.
«Для мене друга практика була значно легшою, бо я вже відчув себе вчителем, хоч зрозумів це тоді, коли треба було прощатися з учнями, а вони не відпускали…» – відзначить Давид Житній, студент групи УП22Б.
А Анастасія Філімонова, студентка групи УА 22Б, яка проходила практику в одній зі львівських шкіл, хотіла б, щоб на заняттях ми більше розбирали кейсів, пов’язаних із роботою з дітьми з особливими освітніми потребами.
Хтось жалкував, що недостатньо засвоїв синтаксис і пунктуацію, хтось – що ще «плаває» в темі «Відмінювання іменників», для когось було замало інструментів для підвищення дисципліни на уроці, значна частина здобувачів говорила про проблеми з оцінюванням учнів. Усе це студенти оформили у вигляді інфографік, які й представляли на звітній конференції.
Із усього дійства зрозуміло одне: виросло нове покоління майбутніх учителів – розумне, дієве й самокритичне!
Керівник виробничої практики, гарант ОПП «Середня освіта (Українська мова і література та Англійська мова і зарубіжна література) Людмила Кричун
