УДК 342.951

Запара Світлана Іванівна,

доктор юридичних наук, професор,
професор кафедри приватного та соціального права
Сумського національного аграрного університету
e-mail: [email protected]

Роговенко Олег Володимирович,

кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри адміністративного та інформаційного права
Сумського національного аграрного університету
e-mail: [email protected]

Анотація

У статті зосереджено увагу на дослідженні шляхів та напрямків удосконалення публічного адміністрування надання державної допомоги суб’єктам господарювання в умовах формування та розвитку інформаційного суспільства. Акцентовано увагу на особливостях публічного адміністрування надання державної допомоги за рахунок місцевих ресурсів надавачами державної допомоги – органами місцевого самоврядування. Виявлено проблемні питання публічного адміністрування державної допомоги, що полягають у відсутності прозорості інформування суспільства на місцевому рівні про надання державної допомоги за рахунок місцевих ресурсів органами місцевого самоврядування. В ході дослідження виявлено, що одним з основних елементів публічного адміністрування, важливим принципом його здійснення є «належне врядування», що реалізується шляхом впровадження інформаційно-комунікаційних технологій. Реалізація принципу відкритості та прозорості концепції належного врядування є також складовою формування інформаційного суспільства. Слідування даному принципу на практиці означає оперативне, своєчасне оприлюднення та надання повної, достовірної та об’єктивної інформації щодо державної допомоги органами місцевого самоврядування, застосовуючи інформаційно-комунікаційні технології.

У статті обґрунтовано, що надання, оприлюднення повної, достовірної та об’єктивної інформації щодо рішень органів місцевого самоврядування стосовно надання державної допомоги, дотримуючись прозорості прийняття рішень, відкритості напрямків та форм витрачання місцевих ресурсів, стане важливим напрямком удосконалення публічного адміністрування державної допомоги суб’єктам господарювання органами місцевого самоврядування, сприятиме підвищенню довіри населення.

Ключові слова: державна допомога, публічне адміністрування, органи публічної влади, місцеве самоврядування, моніторинг, контроль, публічна адміністрація, публічний інтерес, місцеві ресурси, державні ресурси, інформаційне суспільство, інформація, інформаційно-комунікаційні технології, належне врядування, прозорість, відкритість, суб’єкт адміністративного права, Антимонопольний комітет України. 

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони. Ратифіковано від 16.09.2014, № 1678-VII
2. Про державну допомогу суб’єктам господарювання: Закон України № 1555-VІІ від 1 липня 2014 року.
3. Бакалінська О.О. Тенденції правового регулювання державної допомоги суб’єктам господарювання. Платформа стратегічної та законотворчої аналітики. URL: https://coordynata.com.ua/tendencii-pravovogo-reguluvanna-derzavnoi-dopomogi-subektam-gospodaruvanna
4. Мельник Р.С., Бевзенко В.М. Загальне адміністративне право: Навчальний посібник. За заг. ред. Р.С. Мельника. К.: Ваіте, 2014. 376 с.
5. Public Administration in Building a Harmonious Society. Selected Proceedings from the Annual Conference of the Network of Asia-Pacific Schools and Institutes of Public Administration and Governance (NAPSIPAG). Edited by Raza Ahmad. 2005. 743 p.
6. Адміністративне право України. Повний курс : підручник / Галунько В., Діхтієвський П., Кузьменко О., Стеценко С. та ін. Херсон : ОЛДІ-ПЛЮС, 2018. 446 с.
7. Право в публічному управлінні: навч. посіб. / [Н. Г. Плахотнюк, В. І. Мельниченко, С. Д. Дубенко та ін.]. Київ : ПАДУ, 2018. 240с.
8. Бобровська О., Зєніна-Біліченко А. Змістовно-порівняльний аспект публічного адміністрування на місцевому рівні. Публічне адміністрування: теорія та практика. 2014. Вип. 2. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Patp_2014_2_22
9. Пришва Н. Ю. Правове регулювання публічних доходів. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. 2005. № 64–65. С. 71–73.
10. Zapara S., Rohovenko O. Participatory Budget as a Tool for Local Community Development in Ukraine [Electronic resource]. Finance and Management: Journal of the Faculty of Economic Sciences University of Warmia and Mazury in Olsztyn, Poland. - Olsztyn, 2017. - Volume 2(1). - P. 26-41.
11. Державна допомога. Річний звіт про надання державної допомоги суб’єктам господарювання в Україні за 2018 рік. URL: http://pdd.amc.gov.ua/portal/main/infographicsreport/reportdetails?reportId=125
12. Арістова І. В., Запара С.І. Органи місцевого самоврядування як суб’єкти реалізації національної політики розвитку інформаційного суспільства в Україні: цілі, завдання, функції, повноваження, напрями удосконалення. Науковий вісник Ужгородського Національного університету : серія: Право. 2017. Т. 2 Вип. 43. С.16-28.
13. Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007–2015 роки : Закон України від 9 січня 2007 р. Відомості Верховної Ради України. – 2007. – № 12. – Ст. 102.
14. Irina V. Aristova, Svitlana I. Zapara, Dmytro M. Bielov, Svitlana V. Kaliuzhna, Tamara O. Chernadchuk. Legal Status of Local Self-government Authorities of Ukraine in the Conditions of Information Society. Development: Research Methodology. Journal of Advanced Research in Law and Economics. 2019. Vol. X, № 8(46). P. 2244 – 2252. DOI: https://journals.aserspublishing.eu/jarle/article/view/5270
15. Інструменти е-демократії у містах України. Інформаційно-аналітичний довідник. А. Ємельянова М. Довбенко, П. Завадська, Д. Хуткий, С. Лобойко, М. Наход; За ред. С. Лобойка, М. Находа, Д. Хуткого. К., 2017. 58 с.
16. Шаульська Г.М. Сучасні західні управлінські моделі. Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. 2018. № 3. С. 111–116.

УДК 342.951

Павлюк Ірина Юріївна,

здобувач

Анотація

Встановлено, що організаційне забезпечення діяльності господарських судів формує необхідні умови для повноцінного функціонування всієї системи господарських судів. Визначено, що організаційне забезпечення діяльності судів, у тому числі і господарських, є важливою складовою, що прямо впливає на якість системи функціонування таких судів. На підставі норм чинного законодавства, ми прийшли до висновку, що поняття «організаційне забезпечення діяльності господарських судів» об’єднує в себе різноманітні заходи нормативно-правового, кадрового, інформаційно-аналітичного, матеріально-технічного, фінансового, а також заходи забезпечення організації робочого простору та часу суддів та забезпечення функціонування органів суддівського самоврядування та інших органів в судовій системі, які спрямовуються на створення повноцінних умов для діяльності органів судової влади.

Ключові слова: господарський суд, організаційне забезпечення, діяльність, фінансування судів, кадрова політика.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Бринцев В.Д. Стандарти правової держави: втілення у національну модель організаційного забезпечення судової влади: монографія. Х., 2010. С. 179— 180.
2. Крючко Ю. І. Система органів судової влади. Судова влада : монографія / І. Є. Марочкін, Л.М.Москвич, І. В. Назаров та ін. : за заг. ред. І. Є. Марочкіна. Харків : Право, 2015. 792 с.
3. Організація роботи суду : навч. посіб. / І. Є. Марочкін, Л. М. Москвич, О. М. Овчаренко та ін. ; за заг. ред. І. Є. Марочкіна. Харків : Право, 2012. 256 с.
4. Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 02.06.2016 № 1402- VIII URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19#Text
5. Клочко А.М. Кадрове забезпечення органів внутрішніх справ України :організаційно-правові засади організації і функціонування: дис. … докт. юрид. наук: 12.00.07. Харків, 2012. 467 с.
6. Марочкін І.Є. Організація судових та правоохоронних органів: Підруч. для студ. юрид. спеціальностей вищих навч. закладів / За ред. І.Є. Марочкіна, Н.В. Сібільової. Х., 2007.
7. Мандичев Д.В. Кадрове забезпечення в системі організаційного забезпечення господарських судів: новели адміністративного законодавства України. Науковий вісник публічного та приватного права. 2016. Вип.2. Ч. 1. С. 113-118.
8. Господарський процесуальний кодекс України від від 06.11.1991 № 1798-XII (в редакції Закону № 2457-VIII від 28.08.2018). Відомості Верховної Ради України. 1992. № 6. Ст. 56.
9. Зінченко О. В., Курій Н. М., Лічман Л. Г., Малєєв А. Ю., Панченко О. О., Шамрай О. В., Кравчук О. В. Навчально-методичний посібник для кандидатів на посаду судді та суддів «Управління часом у суддівській діяльності». К.: ТОВ «Фарбований лист», 2016. 53 с.
10. Правила внутрішнього трудового розпорядку Господарського суду Львівської області URL: https://lv.arbitr.gov.ua/sud5015/organizacia_roboty_sudu/pravyla
11. Правила внутрішнього трудового розпорядку для працівників господарського суду Миколаївської області: Рішення зборів суддів господарського суду Миколаївської області від 24.02.2012 № 4. URL: http://mk.arbitr.gov.ua/sud5016/org/rules/.
12. Про Стратегію реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015–2020 роки: Указ Президента України від 20.05.2015 року № 276/2015. Офіційний вісник Президента України. 2015. № 13. Ст. 864.
13. Про Стратегію розвитку системи правосуддя та конституційного судочинства на 2021-2023 роки URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/231/2021#n10
14. Положення про автоматизовану систему документообігу суду: Рішення Ради суддів України 26.11.2010 № 30 URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/vr030414-10#n11
15. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення поетапного впровадження Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1416-IX#Text
16. Структура Господарського суду Житомирської області URL: https://zt.arbitr.gov.ua/sud5007/pro_sud/struck/
17. Венская декларация и Программа действий, принята на Всемирной конференции по правам человека 25 июня 1993 г. в Вене URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_504#Text
18. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text

УДК 342.9

Піскунова Ольга Борисівна,

здобувач Науково-дослідного інституту
публічного права
e-mail: [email protected]

Анотація

В статті здійснено аналіз наукових положень вчених, які досліджували основні форми взаємодії правоохоронних органів та громадських інституцій щодо запобігання, виявлення та протидії корупції.

В науковій праці запропоновано визначення взаємодії уповноважених підрозділів (уповноваженої особи) з питань запобігання та виявлення корупції з іншими суб’єктами у цій сфері та громадськими інституціями. Серед основних форми взаємодії уповноважених підрозділів (уповноваженої особи) з питань запобігання та виявлення корупції з іншими суб’єктами у цій сфері та громадськими інституціями названо: 1) спільне планування та здійснення заходів щодо оцінки корупційних ризиків у діяльності відповідного органу, підготовки заходів щодо їх усунення; 2) методична та консультаційна допомога з питань додержання законодавства щодо запобігання корупції; 3) обмін інформацією про факти порушення законодавства у сфері запобігання і протидії корупції; 4) проведення спільних конференцій, семінарів, навчань, консультацій і нарад з питань покращення організації запобігання, виявлення та протидії корупції; 5) здійснення спільних наукових, соціологічних досліджень з питань запобігання корупції; 6) спільне вироблення пропозиції щодо вдосконалення законодавчого регулювання відносин, що виникають у сфері запобігання корупції відповідним суб’єктам права законодавчої ініціативи;7) проведення інформаційно-просвітницьких кампаній, спрямованих на підвищення обізнаності громадян про основні засади антикорупційної політики держави та заходи спрямовані на викоренення корупції у суспільстві. 8) співробітництво з міжнародними та зарубіжними організаціями, що декларують антикорупційну спрямованість.

Здійснено класифікацію основних форм взаємодії уповноважених підрозділів (уповноваженої особи) з питань запобігання та виявлення корупції з іншими суб’єктами у цій сфері та громадськими інституціями.

Ключові слова: взаємодія, форми, корупція, уповноважений підрозділ (уповноважена особа) з питань запобігання та виявлення корупції.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Про засади державної антикорупційної політики на 2020–2024 роки : Пояснювальна записка до Проекту Закону України URL : https://nazk.gov.ua/wp-content/uploads/2020/-Poyasn.-zapyska_0.docx.
2. Дем’янчук В. А. Адміністративно-правові засади реалізації антикорупційної політики в Україні : дис. .. доктора юрид. наук : 12.00.07. Дніпро, 2018. 489 с.
3. Конвенція Організації Об’єднаних Націй проти корупції : Міжнародний документ від 31.10.2003 URL : https://zakon.rada.gov.ua/go/995_c16.
4. Участь громадськості у заходах щодо запобігання корупції як запорука успішної антикорупційної політики : Роз’яснення Мін’юсту України від 26.08.2011 URL : https://zakon.rada.gov.ua/go/n0059323-11.
5. Комарова Ю.М. Адміністративно-правовий статус Національного антикорупційного бюро України : дис. … канд. юрид. наук. Київ, 2018. 229 с.
6. Ростовська К.В. Адміністративно-правові основи державної антикорупційної політики в Україні : дис. ... доктора юрид. наук : 12.00.07. Дніпро, 2019. 504 с.
7. Жуковьска Л.А. Адміністративно-правові засади діяльності спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції в Україні : автореф. дис. канд. юрид. наук : 12.00.07. Київ, 2020. 18 с.
8. Про затвердження Положення про Головний сервісний центр МВС : наказ Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1393 URL : https://hsc.gov.ua/wp-content/uploads/2019/02/Polozhennya-GSTS.pdf.
9. Демків Д. М. Адміністративно-правове забезпечення взаємодії Спеціалізованої антикорупційної прокуратури з іншими правоохоронними органами : автореф. дис … канд. юрид. наук : 12.00.07. Тернопіль, 2019. 23 с.
10. Скомаров О.В. Адміністративно-правові основи діяльності Національного антикорупційного бюро України : автореф. дис. канд. юрид. наук : 12.00.07. Тернопіль, 2017. 20 с.
11. Завгородній В.А. Адміністративно-правове регулювання взаємодії органів внутрішніх справ та громадських організацій у протидії корупції : автореф. дис. канд. юрид. наук : 12.00.07. Дніпропетровськ, 2010. 22 с.
12. Про сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні : Указ Президента України від 26.02.2016 № 68/2016 URL : https://zakon.rada.gov.ua/go/68/2016.

УДК: 342.95 (477)

Мельниченко Андрій Михайлович,

здобувач Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна»

Анотація

Аргументовано, що оптимізація системи суб’єктів протидії організованій злочинності в Україні представляє собою діяльність організаційного, економічного, управлінського та правового характеру, яка спрямована на покращення функціонування відповідної системи органів державної влади у досліджуваному напрямку. Тобто у даному контексті оптимізація представляє собою процес приведення системи суб’єктів протидії організованій злочинності у такий стан, за якого при мінімальних витратах людських, фінансових, матеріально-технічних тощо, буде максимально ефективно та якісно досягнута мета їх діяльності у вказаному напрямку.

Наголошено, що на сьогоднішній день і на законодавчому, і на науковому рівнях робиться досить багато для вирішення проблем у сфері протидії організованій злочинності, а також розвитку системи суб’єктів, що уповноважені здійснювати свою діяльність у відповідному напрямку. Разом з тим, незважаючи на чималу кількість кроків, у вказаній сфері залишається чимала кількість проблем, які потребують свого негайного вирішення.

Обґрунтовано, що напрямками оптимізації системи суб’єктів протидії організованій злочинності в Україні є наступні: а) слід прискорити передачу ряду правоохоронних функцій держави (в тому числі і у сфері протидії організованій злочинності) від СБУ до органів Національної поліції України; б) покращення потребують організаційні та правові засади взаємодії між суб’єктами протидії організованій злочинності; в) варто посилити діяльність досліджуваних суб’єктів у напрямку протидії кіберзлочинності; г) доцільно покращити роботу з громадськістю, зокрема у напрямку посилення інформаційно-роз’яснювальної роботи з населенням; ґ) необхідним є посилення науково-дослідної роботи у відповідному напрямку. Зокрема, вбачається доцільним посилити роботу у напрямку дослідження зарубіжного досвіду протидії організованій злочинності.

Ключові слова: оптимізація, система, суб’єкт, протидія, організована злочинність, законодавство.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Про Концепцію державної політики у сфері боротьби з організованою злочинністю: Указ Президента України від 21.10.2011 № 1000/2011 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1000/2011/conv#Text
2. Федосова О. В., Михайлова Ю.О. Шляхи вдосконалення державної політики у сфері боротьби з організованою злочинністю. Науковий вісник публічного та приватного права. 2016. Вип. 6, т.2. С. 190-195.
3. Стратегії кібербезпеки України: Указ Президента України від 15 березня 2016 року № 96/2016 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/96/2016/conv#Text
4. Бугайчук К.Л. Концептуальні засади здійснення державної політики у сфері боротьби з організованою злочинністю. Протидія злочинності: теорія та практика: матеріали VII Всеукр. наук.-практ. конф. (м. Київ, 19 жовт. 2016 р.) / Ген. прокуратура України, Нац. акад. прокуратури України, НДІ вивчення проблем злочинності ім. акад. В.В. Сташиса, НАПрН України, Союз юристів України. Київ, 2016. C. 143-146.
5. Ткаченко М. Оптимізація системи правоохоронних органів як суб’єктів протидії корупційним правопорушенням. Вісник Пенітенціарної асоціації України. (3), 2019. С. 178-185 URL: https://doi.org/10.34015/2523-4552.2019.3.15

УДК: 342.95 (477)

Невядовський Владислав Олегович,

кандидат юридичних наук,
заступник декана з навчально-методичної роботи
факультету № 1 Харківського національного університету внутрішніх справ
https://orcid.org/0000-0002-3107-1464
e-mail: [email protected]

Анотація

Констатовано, що суб’єктів контролю за якістю вищої освіти в Україні слід розглядати з двох позицій: по-перше, як сукупність уповноважених органів державної влади, які відповідно до норм чинного законодавства наділені владними повноваженнями, що дають змогу здійснювати контрольну діяльність у відповідному напрямку; по-друге, як систему структурних підрозділів відповідних закладів вищої освіти, до компетенції яких входить здійснення самоврядного контролю за якістю вищої освіти.

Доведено, що суб’єктів контролю за якістю вищої освіти слід об’єднати у п’ять великих груп. 1) вищі органи державної влади (Верховна Рада України та Кабінет Міністрів України), які в своїй діяльності формують засади контрольної діяльності в цілому та засади якості освіти, тобто, основи того на що контроль спрямовано, а також встановлюють вектор державної політики в галузі вищої освіти; 2) друга група представлена єдиним центральним органом виконавчої влади – Міністерством освіти і науки України; 3) цільові суб’єкти контролю, до яких відноситься Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти, галузеві експертні ради Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти та незалежні установи оцінювання та забезпечення якості вищої освіти; 4) самоврядні суб’єкти контролю, зокрема: заклади вищої освіти, які реалізують окремий набір форм та методів контролю, але при цьому вони не наділені владними повноваженнями; 5) суб’єкти міжнародного права – особливі учасники контролю за якістю вищої освіти, діяльність яких має специфічний характер, у порівнянні з іншими суб’єктами, адже регламентована не лише національним законодавством, але й актами міжнародного права.

Ключові слова: контроль, якість вищої освіти, суб’єкти контролю, класифікація, правове регулювання. 

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Радугин A.A. Філософія: курс лекцій.Москва: Центр, 1997. 272 с.
2. Невмержицький Олександр. Особливості правового статусу суб’єктів правовідносин під час здійснення контролю за наданням адміністративних послуг у сфері земельних відносин. Держ. упр. та місц. самоврядування: зб. наук. пр. / Дніпропетр. регіон. ін-т держ. упр. Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. Дніпро, 2019. Вип. 1 (40). С. 82-89.
3. Ожегов С.І. Тлумачний словник російської мови: [80 000 слів і фразеологічних виразів] / С.І. Ожегов, Н. Ю. Шведова; Російська академія наук. інститут російської мови імені В. В. Виноградова. [4-е изд., Доповнене]. М.: Азбуковник, 1999. 944 с.
4. Тарасов А.М. Державний контроль в Росії. Монографія. М.: ЗАТ «Видавництво« КОНТИНЕНТ », 2008. 672 с.
5. Дрозд І.К., Шевчук В.О. Державний фінансовий контроль. Навчальний посібник. К.: ТОВ «Імекс-ЛТД», 2007. 304 с.
6. Шалімова Н.С. Суб’єкти контролю якості аудиту в Україні. Наукові праці Кіровоградського національного технічного університету. Економічні науки. 2009. Вип. 16(2). С. 300-309.
7. Дорошенко О.О. Класифікація суб’єктів контролю фінансово-господарської діяльності бюджетних установ. Економіка та підприємництво : зб. наук. пр. молодих учених та аспірантів / М-во освіти і науки України, ДВНЗ "Київ. нац. екон. ун-т ім. В. Гетьмана" ; відп. ред. І. В. Луняк. Київ: КНЕУ, 2010. Вип. 24. С. 297–303.
8. Соломатина Н.А. Контроль как функция государственного управления. Вестник Московского университета МВД России. 2015. №6. С.154 159.
9. Собакарь А.О. Інституційні засади державного контролю за безпекою дорожнього руху в Україні. Науковий вісник Національного університету ДПС України. Серія «Економіка, право». 2013. № 2 (61). С. 15–22.
10. Про утворення Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти: постанова, статут від 15.04.2015 №244. Офіційний вісник України. 2015. №36. ст.1070.
11. Про вищу освіту: закон від 01.07.2014 №1556-VIІ. Відомості Верховної Ради України. 2014. №37-38.
12. Конституція України: закон від 28.06.1996 №254к/96-В. Офіційний вісник України. 2010. №72/1. ст.2598.
13. Про Кабінет Міністрів України: закон від 27.02.2014 №794-VII. Відомості Верховної Ради України. 2014. №13. ст.828.
14. Про затвердження Положення про Міністерство освіти і науки України: положення від 16.10.2014 №630. Офіційний вісник України. 2014. №95. ст.17.