УДК 32: 316.334.2:346.3

Наконечний Василь Володимирович,
підполковник Збройних Сил України,
е-mail: [email protected]
https://orcid.org/0009-0005-2926-5760

Анотація

У статті детально проаналізовано систему житлового забезпечення військовослужбовців в Україні. Для досягнення поставленої мети її автором охарактеризовано різні способи забезпечення житлом військовослужбовців, надано їм детальну характеристику та запропоновано напрями для подальших наукових досліджень у цій сфері.

Актуальність цієї теми обумовлена необхідністю створення стабільних умов для морального стимулювання військових та підвищення їхньої боєздатності, адже належне житло суттєво впливає на психологічний стан та ефективність виконання службових обов’язків. Визначено основні проблеми, з якими стикаються військовослужбовці при отриманні житла, серед яких дефіцит службового житла та недостатнє фінансування.

Розкрито особливості забезпечення військовослужбовців службовим житлом, зокрема: надання загального службового житла; розміщення в спеціально пристосованих казармах; проживання в гуртожитках для одиноких осіб; проживання в сімейних гуртожитках. Наголошено, що ветерани війни (учасники АТО/ООС) мають право на першочергове забезпечення житлом, надання земельних ділянок, пріоритетний ремонт житла, забезпечення житлом протягом двох років після взяття на квартирний облік, а також на отримання пільгових позик на будівництво чи ремонт житла.

Проаналізовано ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до якої визначено способи житлового забезпечення, такі як: надання житла, грошові компенсації, тимчасове службове житло, приватизація та пільгові кредити для будівництва чи придбання житла.

Підкреслено, що приватизація житла військовослужбовців є важливим механізмом подолання кризи у сфері житлового забезпечення, що зменшує навантаження на державний бюджет і дозволяє військовим та їхнім сім’ям отримати право власності на житло без додаткового будівництва.

Наголошено, що перспективним напрямом житлового забезпечення військовослужбовців є пільгові кредити на житлове будівництво та придбання житла.

Ключові слова: житло, військовослужбовці, службове житло, тимчасове житло, соціальне забезпечення, приватизація.

Повний текст статті:

Список використаної літератури:

1. Teremetskyi V., Avramova O., Svitlychnyy O., Sloma V., Bodnarchuk O., Telestakova A., Kokhan V. Housing Rights Protection in the Context of Legislation and Judicial Practice of Ukraine. Journal of Legal, Ethical and Regulatory Issues. 2021. Vol. 24, Special Issue 1. P. 1–9. URL: https://www.abacademies.org/abstract/housing-rights-protection-in-the-context-of-legislation-and-judicial-practice-of-ukraine-11392.html.
2. Цюкало Л. В. Соціальне забезпечення військовослужбовців збройних сил України та його суть. Ефективна економіка. 2017. № 7. URL: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=5696.
3. Штогрін І. «Діджиталізація армії», житло, мобільні містечка, охорона складів: що робить Міністерство оборони. Радіо Свобода: сайт. 19.02.2020. URL: https://www.radiosvoboda.org/a/electronizatsiya-armii-ghytlo-ohorona-skdiv-martsenyuk/30442890.html.
4. Конституція України: Закон України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text.
5. Аврамова О. Є. Правова природа та система житлових прав. Підприємництво, господарство і право. 2015. № 7. С. 3–6.
6. Породько В. В. Підстави виселення зі службового житла в контексті висновків Великої палати Верховного суду. Підприємництво, господарство і право. 2019. № 6. С. 39–43.
7. Штангрет І. І. Правовий статус службового житла спеціалізованого житлового фонду. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. 2017. № 4. С. 162–168.
8. Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями : постанова Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 № 1081. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1081-2006-%D0%BF/ed20190103#Text.
9. Про затвердження Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями : наказ Міністерства оборони України від 31.07.2018 № 380. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1020-18/ed20180731#Text.
10. Ветлинський С. Соціальний захист військовослужбовців в умовах проведення антитерористичної операції. Ефективність державного управління. 2016. Вип. 4 (49). Ч. 1. С. 198–205.
11. Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту : Закон України від 22.10.1993 № 3551-XII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12/ed20200101#Text.
12. Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання пільгового довгострокового державного кредиту внутрішньо переміщеним особам, учасникам проведення антитерористичної операції (АТО) та/або учасникам проведення операції Об’єднаних сил (ООС) на придбання житла : постанова Кабінету Міністрів України від 27.11.2019 № 980. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/980-2019-%D0%BF/ed20200718#Text.
13. Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей : Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2011-12/ed20200320#Text.
14. 600 років у черзі. Як забезпечити військових житлом. НАКО : сайт. 01.11.2018. URL: https://nako.org.ua/news/600-rokiv-u-cherzi.
15. Приватизація службового житла військовими, які мають вислугу 20 років і більше та військовими пенсіонерами : електронна петиція № 41/002466-23еп від 14.08.2019 р. URL: https://petition.kmu.gov.ua/petitions/2462.
16. Про приватизацію державного житлового фонду: Закон України від 19.07.1992 № 2482-XII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2482-12?find=1&text=%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B1#w1_1.
17. Про затвердження Порядку приватизації військовослужбовцями військових формувань та правоохоронних органів України жилих приміщень, розташованих на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя : постанова Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 424. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/424-2014-%D0%BF#Text.

УДК 342.9 

Павловська Наталія Володимирівна
кандидат юридичних наук, доцент доцент кафедри теорії та історії права
ДВНЗ «Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана»
https://orcid.org/0000-0003-3311-0364

Анотація

У даній статті здійснено загальну характеристику законодавчих актів в галузі ветеринарної справи в Україні. Законодавець по-різному підходить до розуміння поняття «аквакультура», що на нашу думку, обумовлено обсягом діяльності суб’єкта в сфері аквакультури та спрямованістю. Так, в Законі України «Про аквакультуру» поняття «аквакультура» охоплює весь цикл господарської діяльності пов’язаної з аквакультурою, включаючи штучне розведення, утримання, вирощування об'єктів аквакультури, виробництво кормів, відтворення біоресурсів, селекційно-племінну роботу, інтродукцію, переселення, акліматизацію та реакліматизацію гідробіонтів, а також збереження біорізноманіття та надання рекреаційних послуг. Тобто, воно охоплює весь цикл діяльності, пов'язаний із розведенням та управлінням аквакультурною продукцією. Натомість, в Законі України «Про ветеринарну медицину» мова йде лише про «утримання водних тварин у власності фізичних чи юридичних осіб протягом стадії вирощування або культивування до їх збору включно». Тобто, воно обмежується періодом вирощування або культивування водних тварин.
Громадський контроль у сфері ветеринарної медицини та благополуччя тварин має важливе значення з кількох причин: 1) громадський контроль допомагає виявляти випадки тортур і зловживань з тваринами, а також невідповідність стандартам догляду та утримання. Громадські організації та активісти можуть стежити за умовами утримання тварин у фермерських господарствах, зоопарках, тваринних притулках тощо; 2) громадські організації можуть відстежувати та контролювати проведення ветеринарних процедур, таких як вакцинація, обрізування, кастрація тощо, щоб переконатися, що вони виконуються належним чином та без зловживань; 3) сприяння виявленню епідемій та хвороб, адже, громадський контроль може допомогти виявити випадки епідемій серед тварин, що може запобігти їх поширенню та захистити громадське здоров'я. Здійснивши аналіз положень Закону України «Про ветеринарну медицину», що визначають юридичну відповідальність за порушення норм в галузі ветеринарної медицини слід відзначити, що вони визначають суб’єкта відповідальності власника тварин, суб’єкта, який здійснює державну реєстрацію чи має право провадження господарської діяльності в досліджуваній галузі. Разом з тим, жодним чином не визначено відповідальність, наприклад, державного ветеринарного інспектора чи спеціаліст ветеринарної медицини. Відзначено, що питання юридичної відповідальності повинно бути чітко закріплено в відповідній статті Закону України «Про ветеринарну медицину».

Ключові слова: ветеринарна медицина, норма права, закон, правове регулювання, законодавство України в галузі ветеринарної медицини.

Повний текст статті:

Список використаної літератури:

1.Сухонос В. В. Теорія держави і права: підручник. Суми: Університетська книга, 2014. 544 с.
2. Битяк Ю. П. Адміністративне право України К. : Юрінком Інтер, 2006. 543
3. Колпаков В. К. Адміністративне право України. К. : Юрінком Інтер, 736 с.
4. Берлач А. І. Адміністративне право України. К. : Україна, 2005. 472 с.
5. Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин: Закон України від 18 травня 2017 року № 2042-VIII. Відомості Верховної Ради, 2017. № 31. Ст.343. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2042-19#Text 6. Про аквакультуру: Закон України від 18 вересня 2012 року № 5293-VI. Відомості Верховної Ради, 2013. № 43, ст.616. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5293-17#Text
7. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. К.: Наукова думка, 1970-1980. Т. 10. 1085 с.
8. Великий тлумачний словник сучасної мови. URL: https://slovnyk.me/dict/vts/%D1%81%D0%B2%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9

УДК 351.74

Марченко Микола Юрійович,
здобувач Науково-дослідного інституту публічного права
[email protected]

Анотація

Наукову статтю присвячено визначенню поняття та змісту адміністративного нагляду Національної поліції України, як превентивної діяльності, виділення його елементів. З метою реалізації поставленого завдання проаналізовано публікації науковців-адміністративістів, які здійснювали досліджували окресленої проблеми. Приділяється увага аналізу норми чинних законодавчих актів, які направлено не регулювання наглядової діяльності Національної поліції. За результатами дослідження сформовано поняття адміністративного нагляду, як виду превентивної діяльності Національної поліції та виділено його елементи, що визначають умови її реалізації.

Ключові слова: адміністративний нагляд, Національна поліція, превентивна діяльність, наглядова діяльність, правомірна поведінка. 

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Закон України від 05.04.2007 № 877-V. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2007, № 29, ст.389. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/877-16#Text
2. Про Національну поліцію. Закон України від 02.07.2015 № 580-VIII. Відомості Верховної Ради (ВВР), 2015, № 40-41, ст.379. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19#Text
3. Бахрах Д. Н., Россинский Б. В., Старилов Ю. Н. Административное право: учебник для вузов. 3-е изд., пересмотр. и доп. М.: Норма, 2007. 816 с.
4. Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі. Закон України від 01.12.1994 № 264/94-ВР. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1994, № 52, ст.455. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/264/94-%D0%B2%D1%80#Text
5. Словарь административного права / И. Л. Бачило, Т. М. Гандилов, А. А. Гришковец и др. М.: Прав. культура, 1999.
6. Разаренов Ф.С., Котюргин С.И. Административный надзор советской милиции: учебное пособие. Москва: «Юридическая литература», 1979. 71 с.
7. Цвігун Д. П. Співвідношення контрольної та адміністративно-наглядової діяльності. Бюлетень з обміну досвідом роботи. № 140. С. 37–39.
8. Ярмакі Х. П. Адміністративно-наглядова діяльність міліції в Україні : монографія. Одеса : Юрид. літ., 2006.
9. Коміссаров С. А. Адміністративна діяльність Національної поліції України щодо запобігання проступкам у сфері публічного порядку в умовах АТО. Правовий часопис Донбасу. 2018. № 2 (63). С. 66–71. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/pppd_2018_2_13
10. Гаращук В. М. Контроль та нагляд у державному управлінні: монографія. Харків: Фоліо, 2002.
11. Адміністративна діяльність органів поліції України : підручник / О. І. Безпалова, О. В. Джафарова, В. А. Троян та ін. ; за заг. ред. і передм. В. В. Сокуренка ; МВС України, Харків. нац. ун-т внутр. справ. Харків, 2017. 432 с. URL: http://dspace.univd.edu.ua/xmlui/handle/123456789/2508

УДК 351.745

Роїк Владислав Артурович,

аспірант кафедри публічного управління та адміністрування

Національної академії внутрішніх справ 

Анотація

Стаття присвячена ролі у протидії масовим заворушенням Департамента захисту інтересів суспільства і держави Національної поліції, який регулює публічну безпеку та контролює проведення мирних демонстрацій, зібрань, масових культурних і спортивних заходів, концертів і видовищ. Важливе завдання департаменту – тримати ситуацію під контролем, щоб масові заходи проходили мирно і безпечно для громадян. Для досягнення цього, поліцейські повинні виявляти і затримувати правопорушників, вилучати в них заборонену літературу, знищувати радянську, російську і нацистську символіку, плакати що місять заклики до повалення державної влади, а також здійснювати вилучення вибухових та отруйних речовин, недопущення застосування холодної та вогнепальної зброї проти мирних громадян з боку агресивних підбурювачів і криміналітету, який закликає до беззаконня та анархії.

Встановлено, що взаємодія між правоохоронними органами дозволяє швидше розслідувати злочини та правопорушення, притягати винних до відповідальності. Варто відмітити, що під час масових заворушень скоординовані дії підрозділів Національної поліції України (Служба безпеки України, Кримінальна поліція, Кіберполіція, Патрульна поліція, слідчі управління, Поліція охорони, патрульна служба поліції особливого призначення, спецпідрозділи КОРД і ППОП ГУНП), а також Національної гвардії України та інших спецпідрозділів дозволяють уникнути неконтрольованих агресивних дій натовпу, підпалів і погромів.

Доведено, що співпраця Департаменту захисту інтересів суспільства і держави з іншими структурними підрозділами Національної поліції щодо запобіганням масовим заворушенням і противоправним діям, які посягають на громадський порядок, сприятиме повною мірою реалізації правоохоронних функцій, щодо публічної безпеки, відкриває широкі можливості для виховання правової культури громадян.

Запропоновано авторське визначення поняттю «взаємодія Департаменту захисту інтересів суспільства і держави з іншими структурними підрозділами Національної поліції» - як скоординована добровільна співпраця між незалежними правоохоронними структурами щодо розкриття, припинення, попередження, профілактики адміністративних та кримінальних правопорушень у сфері захисту прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб.

Встановлено, що взаємодія Департаменту захисту інтересів суспільства і держави Національної поліції з іншими правоохоронними органами (Служба безпеки України, Кримінальна поліція, Кіберполіція, Патрульна поліція, слідчі управління, Поліція охорони, патрульна служба поліції особливого призначення, спецпідрозділи КОРД і ППОП ГУНП), є необхідною і доцільною, оскільки забезпечуватиме більш ефективну протидію масовим заворушенням, реалізовуватиме публічну безпеку та контроль проведення мирних демонстрацій, зібрань, масових культурних і спортивних заходів, концертів і видовищ.

Виділено і охарактеризовано основні форми взаємодії Департаменту захисту інтересів суспільства і держави з іншими структурними підрозділами Національної поліції України щодо запобіганням масовим заворушенням і противоправним діям, які посягають на громадський порядок: адміністративно-управлінська; слідча та оперативно-розшукова; профілактична; форма забезпечення громадського порядку і безпеки.

Перспективами подальших розвідок може стати вивчення адміністративно-правових аспектів удосконалення діяльності департаменту захисту інтересів суспільства і держави національної поліції з  протидії масовим заворушенням.

Ключові слова: Департамент захисту інтересів суспільства і держави, масові заворушення, взаємодія, Національна поліція, громадський порядок та безпека, права. 

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Братков С. І. Поняття та види масових заходів, правова основа їх проведення. Правоохоронна діяльність: конституційні та адміністративно-правові аспекти : матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (25 жовтня 2013 р.). Львів : ЛьвДУВС, 2013. С. 26-29.
2. Грібов М.Л., Пустовий О.О. Заходи оперативних підрозділів з протидії масовим заворушенням. Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ. № 2 (14). С. 231–246.
3. Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року № 2747-IV. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2005, № 35-36, № 37, ст. 446. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text
4. Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР. Верховна Рада України. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#Text
5. Малюткин В. А. Организация взаимодействия подразделений органов внутренних дел в осуществлении профилактики преступлений. Лекция № 13 / под ред. Г. А. Аванесова. Москва. : РИО МВД СССР, 1976. 447 с.
6. Організація охорони публічного порядку : навчальний посібник / Андреєв Д.В., Братель С.Г., Ваньчик Ю.А., Золотарьова Н.І., Кобзар К.П., Корж Є.М., Костюк В.Л., Кудря В.О., Мотиль В.І., Радзівон С.М., Саковський А.А., Федоровська Н.В. / за ред. Кулікова В.А. Київ : ФОП Маслаков, 2019. 164 с.
7. Плішкін В. М. Теорія управління органами внутрішніх справ: підручник / за заг. ред. к.ю.н. Ю.Ф. Кравченка. Київ : НАВСУ, 1999. 702 с.
8. Про затвердження Порядку організації діяльності та взаємодії Національної гвардії з уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування з припинення масових заворушень : Постанова Кабінету міністрів України від 20 серпня 2021 р. № 894. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/894-2021-п#Text
9. Про Національну Поліцію : Закон України від 2 липня 2015 року № 580-VIII / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19#Text
10. Про охоронну діяльність : Закон України від 03 липня 2020 р. № 4616-VI / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4616-17#Text
11. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. Київ : Наукова думка, 1970-1980. 789 с.
12. Черепненко О. Я. Взаємодія підрозділів ОВС з іншими силовими структурами, державними та громадськими організаціями при ліквідації масових заворушень. Форум права. 2011. № 2. С. 957–962. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/FP_index.htm_2011_2_157
13. Чернявський С. С., Грібов М. Л., Корзун А. С. Використання в Україні зарубіжного досвіду протидії масовим заворушенням. Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. 2021. № 1. С. 8-23. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvknuvs_2021_1_3
14. Шмаков О. М., Лавніченко О. В. Повноваження суб’єктів сфери безпеки України з припинення масових заворушень. Честь і закон. 2016. № 4 (59). С. 26-33.

УДК 342.9

Черкасський Руслан Анатолійович,

кандидат наук з державного управління

https://orcid.org/0000-0003-1206-7774 

Анотація

Констатовано, що специфіка структури адміністративно-правового статусу Державної митної служби України обумовлюється, перш за все, завданнями та функціями, які виконує дана інституція в процесі здійснення своєї щоденної діяльності.

Обґрунтовано, що структура адміністративно-правового статусу Державної митної служби являє собою сукупність таких груп елементів: практично-юридичні, функціональні та юридична відповідальність.

З’ясовано, що практико-юридичні елементи адміністративно-правового статусу Державної митної служби включають: принципи роботи ДМС як органу реалізації державної митної політики; гарантії діяльності Державної митної служби України та її працівників. Підкреслено, що законодавством, яке встановлює основу роботи Держмитслужби, визначено два види гарантій, зокрема: гарантії забезпечення виконання зобов’язань перед митними органами, до яких, наприклад, відносяться: фінансові гарантії; гарантії професійної діяльності працівників Державної митної служби України, тощо.

Доведено, що функціональними елементами адміністративно-правового статусу ДМС є: завдання, функції, компетенція та організаційно-штатна структура. Тобто – всі ключові категорії, які окреслюють напрями і цілі діяльності, рамки та рівень державної влади, права та обов’язки, форми та методи діяльності, внутрішню будову Державної митної служби України.

Наголошено, що окремим елементом є юридична відповідальність, специфіка якої обумовлює важливість та виключність Державної митної служби України серед інших органів влади, як учасників адміністративних правовідносин, та суб’єкта запобігання та протидії злочинності.

Ключові слова: структура, елемент, адміністративно-правовий статус, Державна митна служба. 

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: підручник. Харків: Консум. 2001. 656 с.
2. Теорія держави і права: Підручник / С.Л. Лисенков, А.М. Колодій, О.Д. Тихомиров, В.С. Ковальський; За ред. С.Л. Лисенкова. К.: Юрінком Інтер, 2005. 448 с.
3. Сурилов А.В. Теория государства и права / Учеб. пособие. К. Одесса, 1989. 395 с.
4. Таибова О.Ю. Государственное управление в области охраны и защиты прав несовершеннолетних: административно-правовой аспект: дисс. … канд. юрид. наук: 12.00.07. Санкт-Петербург: Северо-западная академия государственной службы. 2006. 254 с.
5. Цабрия Д. Д. Статус органа управления. Советское государство и право. 1978. № 2. С. 126–128.
6. Горбач М.І. Класифікація елементів адміністративно-правового статусу суб’єктів адміністративного права. Науковий вісник публічного та приватного права. Випуск 2, ч.2. С.129-136.
7. Лебідь Н.В. Адміністративно-правовий статус державних інспекцій в Україні: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.07. Харків: Національний університет внутрішніх справ. 2004. 185 с.
8. Кочеров М.В. Поняття адміністративно-правового статусу Національної поліції України як суб’єкта забезпечення реформ. Юридичний науковий електронний журнал. 2019. №3. С.294-296.
9. Бригінець О.О. Адміністративно-правовий статус державної податкової служби України: автореф. дисертації на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.07. Ірпінь. 2011. 22 с.
10. Сікорвський О.П. Адміністративно-правовий статус Державного департаменту у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб МВС України: автореф. дисертації на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.07. Харків. 2011. 20 с.
11. Білоус-Осінь Т. І. Структура адміністративно-правового статусу громадянина. Наука та суспільне життя України в епоху глобальних викликів людства у цифрову еру (з нагоди 30-річчя проголошення незалежності України та 25-річчя прийняття Конституції України) : у 2 т. : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Одеса, 21 трав. 2021 р.) / за загальною редакцією С. В. Ківалова. Одеса : Видавничий дім «Гельветика», 2021. Т. 2. С. 25-29.
12. Прудон П. Война и мир: исследование о принципе и содержании международного права. М. : А. Чичерин и Ко, 1864. 245 с.