УДК 342.9:35

Майданевич Г. А.,

аспірантка Науково-дослідного інституту публічного права

[email protected]

Анотація

У статті аналізуються та наводяться наукові погляди на поняття і зміст категорії «виконання судових рішень» існуючих у вітчизняній юридичній науці. Здійснено аналіз  нормативно-правового регулювання, зокрема, законодавчих актів, що мають безпосереднє відношення до діяльності судової гілки влади, ухвалення ними судових рішень.

Наводиться законодавче визначення поняття «виконання судових рішень», наводяться наукові погляди  щодо поняття «виконання судових рішень». В результаті  дослідження пропонується авторське визначення поняття «виконання судових рішень».

Приділяється увага наявним проблемам правового регулювання виконання судових рішень, які  є обов’язковими до виконання. Підкреслюється, що крім Конституції та законів України, а також міжнародних нормативно-правових актів, основні положення виконання судового рішення знайшло своє відображення у сучасному процесуальному законодавстві України: Кодексі адміністративного судочинства України, Господарському кодексі України, Цивільному процесуальному кодексі України. Безпосереднє  виконання судових рішень здійснюється відповідно до норм Законів України «Про міжнародне приватне право», «Про виконавче провадження», та наголошується, що відповідно до національного та міжнародного законодавства судові рішення є обов’язковими до виконання.

В результаті дослідження існуючих понять «виконання судових рішень» пропонується авторське визначення поняття «виконання судових рішень», під яким слід  розуміти засновану на нормах матеріального і процесуального права завершальну стадію судового провадження, змістом якої є діяльність уповноважених органів, їхніх посадових осіб, покликаних  забезпечити права і законні інтереси  громадян, юридичних осіб та держави шляхом виконання судового рішення.

Ключові слова: нормативно-правові акти, поняття, процесуальне законодавство, судові рішення, виконання.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Конституція України: прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28. 06.1996 р. 254к/ВР. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141.
2. Про судоустрій і статус суддів: Закон України  від 02.06. 2016 р. № 1402-VIII. Відомості Верховної Ради України. 2016. № 31. Ст. 545.
3. Кодекс адміністративного судочинства України: Закон України  від 06.07. 2005 р. 2747-IV. Відомості Верховної Ради України. 2005. № 35, 36-37. Ст. 446.
4. Господарський процесуальний кодекс України: Закон України  від 06.11. 1991 р. 1798-XII. Відомості Верховної Ради України. 1992. № 6. Ст. 566.
5. Цивільний процесуальний кодекс України: Закон України  від 18.03. 2004 р. 1618-IV. Відомості Верховної Ради України. 2005. № 40, 41-42. Ст. 492.
6. Про міжнародне приватне право: Закон України від 23.06. 2005 р. № 2709-IV. Відомості Верховної Ради України. 2005. № 32. Ст. 422.
7. Про виконавче провадження: Закон України від 02.06.2016 р. № 1404-VIII. Відомості Верховної Ради України. 2016. № 30. Ст. 542.
8. Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_0049.
9. Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції: Закон України  від 17.07. 1997 р. № 475/97-ВР. Відомості Верховної Ради України. 1997. № 40. Ст. 263.
10. Глушкова Д. Г. Підстави виконання рішень українських судів щодо нерезидентів України. Форум права. 2011.  № 2.  С. 166–172.
11. Про утворення Комісії з питань виконання рішень Європейського суду з прав людини: постанова Кабінет Міністрів України від 01.04.2020 р. №258. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/258-2020
12. Гришко О. М. Адміністративно-правовий статус органів та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів: дис. … канд. юрид. наук. К., 2018. 270 с.
13. Гук Б. М. Проблеми поняття дефініції виконавчого провадження.  Університетські наукові записки. 2009. № 1 (29). С.101–106.
14. Француз І. Г. Теоретико-правові аспекти примусового виконання судових рішень в Україні: автореф. дис. … канд. юрид. наук. К., 2018. 22 с.
15. Талан Л. Г. Реалізація судових рішень у виконавчому провадженні: автореф. дис. … канд. юрид. наук. Х., 2012. 19 с.
16. Берназюк Я. Процесуальні засоби забезпечення реалізації конституційної гарантії обов’язковості судового рішення в адміністративному судочинстві. Юридична газета. 01.05.2020.

УДК 351:341.338.24

Авраменко Олександр,

здобувач Науково-дослідного інституту

публічного права (м. Київ)

https://orcid.org/0000-0001-5600-8632

Анотація

У статті проаналізовано процедуру дослідження доказів в адміністративному судочинстві. Звернуто увагу, що для  процесу доказування в адміністративному судочинстві має важливе значення яка саме інформація подається в якості доказу, чи відповідає вона ознакам поняття «доказ». У статті підкреслюється інформація може розглядатися як доказ за існування двох умов: якщо вона містить дані про наявність або відсутність про обставини, що мають значення для правильного вирішення справи; якщо вона одержана в порядку та з джерел, передбачених законом Автор вказує, що процес доказування, шляхом дослідження і оцінки доказів, є базисом для правильного та своєчасного вирішення адміністративного спору по суті, саме для цього суд має встановити обставини справи, належно їх дослідити і кваліфікувати та застосувати правові норми.  Процес доказування як складну діяльність, яка розпадається на окремі, пов’язані між собою пізнавальні акти щодо вирішення окремих завдань, до встановлення окремих обставин, що підлягають доказуванню по справі. Проаналізовано поняття офіційне з’ясування всіх обставин справи. Досліджено судову практику, де розглядається та наголошується на важливості дослідження доказів. Визначене авторське бачення поняття дослідження доказів в адміністративному судочинстві. Під дослідженням доказів в адміністративному судочинстві, пропонуємо розуміти безпосередню діяльність суду та сторін спору, що направлена на вилучення з наявних у справі доказів необхідної та достатньої для вирішення справи кількості інформації, яка підлягає вивченню та оцінці, і в кінцевому результаті буде покладена в основу прийнятого судом рішення.  Систематизовано ознаки процедури дослідження доказів, а саме: 1) дана процесуальна дія реалізується судом та сторонами в порядку, який ним встановлено; 2) має безпосередній характер; 3) відбувається у чітко встановленій процесуальній формі та порядку, у визначений законодавством спосіб; 4) результати дослідження є основою ухваленого судового рішення.

Ключові слова: доказ, доказування, дослідження доказів, судочинство, суд, сторони, процедура.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Поворознюк М. І. Адміністративний позов у системі засобів захисту прав громадянина у сфері публічно-правових відносин. Часопис Київського університету права. 2017. № 3. С. 137-145.
2. Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15.
3. Стахівський С.М. Теорія і практика кримінально-процесуального доказування. Монографія. К. 2005. 272 с.
4. Мельник М.П. Поняття доказів у адміністративному судочинстві України. Держава і право. Випуск 48. 2010. С. 269-278.
5. Колпаков В.К, Кузьменко О.В. Адміністративне право України : підручник. К.: Юрінком Інтер. 2003. 528с.
6. Корецький І.О. Доказування як засіб доведення позиції сторін в адміністративному судочинстві. Науковий вісник публічного та приватного права. 2016. Вип. 1-2. С. 53–57.
7. Конституції України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text.
8. Ухвала Вищого адміністративного Суду України від 11 грудня 2013 р по справі № 2а-3854/11/1270. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/36261376.
9. Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 квітня 2018 року по справі №2а-576/12/0970. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/73423570.
10. Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №814/1793/17 від 06 лютого 2019 року. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/79638423.
11. Кротюк О. В. Принцип офіційного з’ясування всіх обставин у справі та його реалізація в адміністративному судочинстві України : автореф. дис. ... канд.. юрид. наук : 12.00.07 / О. В. Кротюк. К. 2013. 18 с.
12. Белкин А. Р. Теория доказывания. Научно-методическое пособие. М.: Издательство НОРМА. 1999. 429 с. URL: http://library.nlu.edu.ua/POLN_TEXT/UP/BELKIN_1999.pdf.
13. Белкин А.Р. Теория доказывания в уголовном судопроизводстве. Москва : Норма. 2005. 528 с.
14. Ефимовых И.Н. Юридическое мышление: классическая и постклассическая парадигмы. Российский журнал правовых исследований. Том 6. № 3 (20). 2019. С. 186-195. URL: https://journals.eco-vector.com/2410-7522/article/view/19098.
15. Теорія і практика адміністративного судочинства: Монографія. / В.К. Колпаков, В.В. Гордєєв. Чернівці, «Місто». 2011. 384 с.
16. Феннич В.П. Цивільний процес : Конспект лекцій : навчальний посібник / В.П. Феннич. Ужгород : Видавництво Закарпатського державного університету. 2005. Частина 1. 130 с.
17. Калмикова Я.С. Доказова діяльність на стадіях розгляду справи в порядку адміністративного  судочинства. Державне будівництво та місцеве самоврядування. 2014. Вип. 27. С. 139-150.
18. Треушников М.К. Судебные доказательства. М.: ОАО «Издательский дом “Городец”», 2004. 272 с. URL: http://library.nlu.edu.ua/POLN_TEXT/UP/TREUSHNIKOV_2004.pdf.

УДК 342.349.6

Абрамовський Роман Романович,

здобувач Науково-дослідного інституту публічного права

Анотація

Стаття присвячена аналізу права доступу до інформації про стан навколишнього природного середовища як форми участі громадськості в ухваленні екологічних рішень. Досліджено поняття екологічної інформації та інформації про стан навколишнього природного середовища. Акцентовано на необхідності розрізнення цих понять. Визначено підстави обмеження надання екологічної інформації. Розглянуто шляхи поширення інформації про стан навколишнього природного середовища. Запропоновано напрями удосконалення доступу до інформації про стан навколишнього природного середовища як форми участі громадськості в ухваленні екологічних рішень.

Ключові слова: охорона навколишнього природного середовища, екологічні права громадян, екологічна інформація, гарантії, рішення, відповідальність.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1.  Декларація Ріо-де-Жанейро щодо навколишнього середовища та розвитку від 14.06.1992. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_455#Text
2. Конвенція про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (Оргуська конвенція) від 25.06.1998. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_015#Text
3. Конвенція про оцінку впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті від 25.02. 1991. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_272#Text
4. Конституція України: Закон України від 28.06.1996№254к/96-ВР. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. ст. 141
5. Про доступ до публічної інформації : Закон України від 01.2011 №2939-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2939-17#Text
6. Про інформацію : Закон України від 02.10.1992№2657-XII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2657-12#Text
7. Про охорону навколишнього природного середовища : Закон України від 25.06.1991 № 1264-XII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1264-12#Text

УДК 342.7: 342.9

Переверзєв Дмитро Миколайович,

викладач вищої категорії

Вищого навчального закладу

Кіровоградський кооперативний коледж

економіки і права імені М.П. Сая

[email protected]

Анотація

У статті проведено дослідження функцій адміністративно-правової охорони прав дітей з обмеженими можливостями, з’ясовано спрямованість регулятивної та охоронної функцій адміністративного права в означеній сфері правовідносин. Автор звертає увагу на характеристику такого правового явища як «механізм реалізації функцій», визначає складові елементи механізму реалізації спеціально-юридичних функцій адміністративно-правової охорони прав дітей з обмеженими можливостями.

Ключові слова: функції права, механізм реалізації функцій, регулятивна функція, охоронна функція, адміністративно-правова охорона, діти з обмеженими можливостями.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Єщук О.М. Адміністративно-правова охорона в інформаційному суспільстві. Інформація і право. № 2(11) / 2014. С. 30-33. URL: http://ippi.org.ua/sites/default/files/14eomois.pdf.
2. Скакун О.Ф. Теорія держави і права : підручник / О.Ф. Скакун ; [пер. з рос.]. Харків : Консум, 2001. 656 с.
3. Загальна теорія держави і права : підруч. для студ. юрид. вищих навч. закладів / М. В. Цвік, О. В. Петришин, Л. В. Авраменко та ін. ; за ред. М. В. Цвіка, О. В. Петришина. X., 2009. 584 с.
4. Ісаєва В. В. Функції права: теоретико-правовий аналіз. Часопис Київського університету права. 2013. №1. С. 45-48.
5. Миронець О. Реалізація охоронної функції адміністративного права. Юридичний вісник «Повітряне і космічне право». 2016. № 39. Том 2. С. 62-67.
6. Фатеев П.П. Понятие и структура механизма административно-правового регулирования. Научный вестник Уральской академии государственной службы. 2010. № 3 (12). С. 18-21.
7. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави: навч. посібник. 9-е вид., зі змінами. Львів: «Край», 2007. 192 с.
8. Алексеев С.С. Механизм правового регулирования. М.: «Юридическая литература», 1966. 186 с.
9. Зварич Р.В., Гривнак Б.Л. Регулятивна функція права у системі функцій права. Науково-інформаційний вісник Івано-Франківського університету права імені Короля Данила Галицького. Серія : Право. 2017. № 4. С. 20-28.
10. Ботвінов Р. Особливості реалізації правоохоронної функції держави в сучасному українському суспільстві. Ефективність державного управління. 2016. Вип. 4 (49). Ч. 1. С. 156-163.
11. Тимошенко В. Вступ до курсу "функції права". Право України. 2017. № 2.
12. Дроботов С.А. Забезпечення охоронної функції права: теоретико-методологічні аспекти дослідження. Держава і право. 2011. Вип. 52. С. 707-715.

342:379.85(439)

Дубов С.М.,

викладач кафедри загально-правових дисциплін

Дніпровського гуманітарного університету

Анотація

Стаття присвячена характеристиці інституціональних принципів державного управління у сфері туризму в Україні. Встановлено, що основними пріоритетними напрямками державної політики в нашій країні у сфері туризму мають бути: удосконалення законодавчої бази регулювання відносин у сфері туризму; створення нових робочих місць, забезпечення формування туризму як високорентабельної галузі економіки України, стимулювання національних та іноземних інвестицій у розвиток туристичної галузі; розвиток в'їзного та внутрішнього туризму, екологічного (зеленого), сільського туризму тощо. Виділено коло суб'єктів державного управління у сфері туристичної діяльності України з урахуванням специфіки їх діяльності. Досліджено питання вдосконалення системи суб’єктів державного управління у сфері туристичної діяльності України. Стверджується, що реалізація державної політики у сфері державного управління у сфері туризму здійснюється шляхом: визначення та реалізації основних напрямків державної політики нашої країни у сфері туризму, пріоритетних напрямків розвитку туризму; визначення порядку чіткішої класифікації, оцінка туристичних ресурсів України, їх охорона та використання; спрямування бюджетних коштів на розробку та реалізацію програм розвитку туризму в нашій країні; визначення основ безпечного туризму, нормативне регулювання відносин у сфері туризму (екскурсійне, туристичне, готельне та інші види обслуговування громадян та населення); ліцензування в галузі туризму та стандартизації туристичних послуг; організація та здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері туризму; участь у розробці та реалізації міжнародних програм розвитку туризму. Проаналізовані законопроекти, підготовлені за останні десятиліття, змінилися, але з ряду причин так і не були прийняті. Досліджено нормативно-правову базу реалізації державної політики щодо державного управління у сфері туристичної діяльності, що вплинула на розвиток туризму в Україні, інституційні основи його формування. Визначено шляхи вдосконалення інституціональної бази державного управління у сфері туризму в Україні.

Ключові слова: державна туристична політика, публічне адміністрування, регіональна туристична політика, сфера туристичної діяльності, туризм,туристична діяльність, туристична стратегія, туристична сфера

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Хартія туризму, схвалена на VI сесії Генеральної асамблеї Всесвітньої туристської організації від 1 січня 1985 р. URL.: http://nbuv.gov.ua.
2. Про туризм : Закон України від 15 вересня 1995 р. № 324-95-ВР. URL.: http://www.zakon.rada.gov.ua.
3. Козловський Є.В. Правове регулювання туристичної діяльності: навч. посіб. Київ : ЦУЛ, 2015. 272 с.
4. Манільська декларація зі світового туризму, прийнята 22 травня 1997 р. URL.: http://nbuv.gov.ua.
5. Про затвердження Положення про Департамент туризму та курортів : Наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 22 липня 2016 р. № 1202. URL.: http://nbuv.gov.ua.
6. Про схвалення Стратегії розвитку туризму та курортів на період до 2026 року : Розпорядження  Кабінету Міністрів України від 16 березня 2017 р. № 168-р. URL.: http://www.kmu.gov.ua › npas.
7. Про курорти : Закон України від 5 жовтня 2000 р. № 2026-ІІІ. URL.: http://nbuv.gov.ua.
8. Державне регулювання туристичної галузі України: монографія / С.М. Домбровська, О.М. Білотіл, А.Л. Помаза-Пономаренко. Харків : НУЦЗУ, 2016. 196 с.
9. Про сільський та сільський зелений туризм : Проект Закону України від 16 листопада 2004 р. URL.: http:// w1.c1.rada.gov.ua › pls › zweb2 › webproc4_2.
10. Про особисте селянське господарство : Закон України від 15 травня 2003 р. URL.: http://nbuv.gov.ua.
11. Гостюк В. І. Правове регулювання якості послуг у туристичній діяльності. Наше право. 2014. № 7. С. 173-179.
12. Про туристичні ресурси : Проект Закону України від 16 грудня 2011 р. URL.: http://search.ligazakon.ua › l_doc2.nsf › link1.
13. Любонько Т.В. Правові засади державного регулювання туристичної діяльності в Україні. Інвестиції: практика та досвід. 2014. № 18. С. 87-90.
14. Жук І.З. Нормативно-правове регулювання діяльності суб’єктів туристичної галузі в Україні Економіка. Управління. Інновації. 2013. № 2. URL. : http://nbuv.gov.ua/UJRN/eui_2013_2_26.