УДК 343.122(477)

Котелевський Руслан Іванович,

здобувач Науково-дослідного інституту публічного права

Анотація

У статті розглянуто питання нормативно-правового забезпечення реалізації прав потерпілих (фізичних та юридичних осіб) у кримінальному провадженні. Проаналізовано основні міжнародні документи, що регламентують порядок відшкодування шкоди потерпілим від насильницьких кримінальних правопорушень.

Відокремлене низку положень, що потребують імплементації у вітчизняне законодавство з метою посилення гарантій відшкодування шкоди.

Зосереджено увагу на наявність суттєвих проблем у реальності  забезпечення прав та інтересів потерпілих, як на стадії досудового розслідування, так і на судових стадіях. Наголошується на тому, що окремі з них, пов’язані із недосконалістю норм кримінального процесуального законодавства, зокрема кримінальної процесуальної норми, що регламентує порядок відшкодування шкоди, завданої  кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням.

Вітчизняний правовий механізм відшкодування шкоди має враховувати досвід європейських країн, які у свій час ухвалили спеціальні закони, якими передбачено процедури, підстави, умови, механізми і джерела виплат державою коштів потерпілим.

 У статті також обґрунтовано звертається увага на необхідність ухвалення проекту Закону України «Про відшкодування шкоди потерпілим від насильницьких кримінальних правопорушень», який передбачає надання їм державної соціальної допомоги у вигляді відшкодування шкоди. Підтримується ідея запровадження нового механізму відшкодування збитків потерпілим від насильницьких злочинів, зокрема, підлягатимуть компенсації збитки у зв’язку з втратою заробітку через заподіяння насильницьким кримінальним правопорушенням шкоди здоров’ю та понесенням витрат на медичну допомогу.

Ключові слова: потерпілий, нормативно-правове забезпечення, відшкодування шкоди, міжнародний досвід, насильницькі кримінальні правопорушення.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 3. URL: https://kodeksy.com.ua/konstitutsiya_ukraini/statja-3.htm
2. Голубов А. Є. Забезпечення прав і свобод людини органами системи кримінальної юстиції України як пріоритет їх діяльності. Національні та міжнародні механізми захисту прав людини : тези доп. Всеукр. круглого столу (м. Харків, 20 квіт. 2016 р.) / МВС України, Харків. нац. ун-т внутр. справ. Харків, 2016. С.65-68.
3. Боняк В. О. Реальність прав, свобод, обов’язків, людини і громадянина як принцип діяльності органів охорони правопорядку України. Національні та міжнародні механізми захисту прав людини : тези доп. Всеукр. круглого столу (м. Харків, 20 квіт. 2016 р.) / МВС України, Харків. нац. ун-т внутр. справ. Харків, 2016. 216 с.
4. Негодченко В. О. Діяльність Національної поліції України щодо реалізації державної інформаційної політики. Національні та міжнародні механізми захисту прав людини: тези доп. Всеукр. круглого столу (м. Харків, 20 квіт. 2016 р.) / МВС України, Харків. нац. ун-т внутр. справ. Харків, 2016. С. 190 –
5. Про затвердження плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року: Розпорядження Кабінету Міністрів України URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1393-2015-%D1%80
6. Нор В. Інститут відшкодування (компенсації) шкоди у кримінальному провадженні за чинним КПК України: здобутки і резерви для вдосконалення. Право України. 2013. № 11. С. 32–41.
7. Джужа О.М. Роль міжнародних організацій у боротьбі зі злочинністю. Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. 2003. № 5.
8. Джужа А.О. Реституція та компенсація як особливі форми віктимологічного запобігання злочинам: досвід країн Західної Європи та США. Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. 2017. № 1 (102). С. 313-314.
9. Абламський С. Є. Окремі аспекти відшкодування шкоди, завданої злочином потерпілому, у кримінальному судочинстві. Право і безпека. 2012. № 3 (45). С. 154–159.
10. Про відшкодування шкоди потерпілим від насильницьких кримінальних правопорушень: проєкт Закону України від 03 березня 2020 року № 3149. URL: http://wc1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=68286

УДК 342.97

Шевченко Оксана Олександрівна,

ад’юнкт відділу організації освітньо-наукової підготовки

Харківського національного університету внутрішніх справ

e-mail: [email protected]

https://orcid.org/0000-0002-9352-9354

Анотація

В статті на підставі аналізу позицій вчених-адміністративістів надано власне розуміння дисциплінарного провадження в органах Національної поліції, а також враховуючи норми діючого законодавства виокремлено види дисциплінарного провадження, яке застосовується до працівників органів Національної поліції.

З метою визначення поняття дисциплінарного провадження в органах Національної поліції здійснено звернення не тільки до наукового доробку вчених, які обґрунтовують авторський підхід щодо цього поняття, але й до досліджень ширшого змісту, а саме – присвячених адміністративним провадженням.

Під дисциплінарним провадженням в органах Національної поліції запропоновано розуміти адміністративно-юрисдикційну діяльність уповноважених суб’єктів щодо вирішення питання про дисциплінарну відповідальність працівників органів Національної поліції за вчинений дисциплінарний проступок, а також застосування заходів заохочення за успішне виконання обов’язків поліцейським, а також за інші заслуги перед державою та суспільством.

Доведено, що дисциплінарна відповідальність і заохочення поліцейських, мають розглядатись як дві взаємопов’язані і взаємодоповнюючі сторони відносин щодо застосування дисциплінарних проваджень в органах Національної поліції. Такий підхід ґрунтується, насамперед, на специфіці предмета дисциплінарних відносин, підстав щодо їх виникнення, суб’єктній складовій, які здебільшого є спільними. Різниця проявляється у самих підставах застосування відповідних заходів та сутності самих заходів – негативних (у разі відповідальності) і позитивних (у випадку заохочення).

Ключові слова: дисциплінарна відповідальність, заохочення, провадження, дисциплінарне провадження, поліцейський, органи Національної поліції.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Про схвалення Стратегії розвитку органів системи Міністерства внутрішніх справ на період до 2020 року : розпорядження Кабінету Міністрів України від 15.11.2017 № 1023-р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/1023-2017-%D1%80.
2. Дисциплінарний статут Національної поліції України від від 15.03.2018 № 2337-VIII URL :https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2337-19.
3. Кузьменко О. В. Адміністративний процес у парадигмі права : дис. ... доктора юрид. наук : 12.00.07. Київ, 2006. 404 с.
4. Демський Е. Ф. Адміністративне процесуальне право України : навч. посіб. Київ. : Юрінком Інтер, 2008. 496 с.
5. Бандурка О.М., Тищенко М.М. Адміністративний процес : підруч. Київ : Літера ЛТД, 2002. 228 с.
6. Синявська О. Ю. Засоби забезпечення службової дисципліни в органах внутрішніх справ України (організаційно-правові питання) : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07. Харків , 2001. 190 с.
7. Крижановська В. А., Крижановський А. С. Правові засади дисциплінарного провадження в органах Національної поліції України. Lviv Polytechnic National University Institutional Repository URL: http://ena.lp.edu.ua
8. Кікінчук В.Ю. Адміністративні процедури проходження служби в органах внутрішніх справ : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07. Харків, 2010. 205 с.
9. Медведенко Н.В. Правові та організаційні засади дисциплінарного провадження в органах Національної поліції  України : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07. Одеса, 2018. 256 с.
10. Шатрава С.О. Щодо розуміння дисциплінарного провадження в органах прокуратури : питання теорії та практики. Юридичний науковий електронний журнал. 2014. № 3. С. 101–104 URL: http://www.lsej.org.ua/3_2014/29.pdf
11. Трудовое право : учебник / под ред. А. Д. Зайкина. М. : Юрид. лит., 1979. 544 с.
12. Овсянко Д. М. Административное право : учебное пособие / под ред. Г. А.Туманова. М. : Юрист, 1999. 448 с.

УДК 354.51

Романовська Оксана Іванівна,

аспірант Відкритого міжнародного університету

розвитку людини «Україна»

e-mail: [email protected]

https://orcid.org/0000-0001-6314-2362

Анотація

У статті проведено дослідження актуальних та дискусійних проблем сутності природи забезпечення діяльності органів державної виконавчої служби досліджує досить актуальні та дискусійні питання, що стосуються сутності адміністративно-правового забезпечення діяльності державної виконавчої служби України та формулює її основні особливості, які визначають постійну професійну діяльність суб’єктів державного управління; використання адміністративних засобів та методів; метою є створення належних умов для ефективного здійснення, захисту, захисту та відновлення прав і свобод громадян. З цією метою доведено, що діяльність суб’єктів державного управління їх посадових та службових осіб, громадських об'єднань, які за допомогою відповідних гарантій повинні створити належні умови для здійснення прав і свобод громадян, запобігати та перешкоджати їх порушення та відновлення їх у разі необхідності (для притягнення до відповідальності порушників). Визначення автора "безпека" формулюється з точки зору адміністративно-правової доктрини як діяльності суб'єктів державного управління, яка за допомогою відповідних гарантій повинна створити належні умови для здійснення прав і свобод громадян. Відповідно до тлумачення, доречно зазначити, що надані державою гарантії є статистичною складовою поняття "безпека", а належна діяльність суб'єктів державного управління є динамічною складовою явища "безпека" . Під "правовим супроводом" слід розуміти діяльність суб'єктів державного управління їх посадових та службових осіб, громадських об'єднань, які за допомогою відповідних гарантій повинні створювати належні умови для здійснення прав і свобод громадян, запобігати та не допускати їх порушення та при необхідності їх відновлення (для притягнення до відповідальності порушників). Виправдана також категорія "адміністративно-правове забезпечення" - це безперервна професійна діяльність суб'єктів державного управління, яка здійснюється адміністративно-правовими засобами та методами, спрямованими на створення належних умов для ефективного здійснення, захист, захист та відновлення прав і свобод громадян.

Ключові слова: забезпечення, діяльність, органи державної виконавчої служби, суб’єкти, публічна адміністрація.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Надьон О. В. Адміністративно-правове забезпечення фінансової безпеки банків: поняття та необхідні ознаки. Науковий вісник Ужгородського національного університету, 2016. Серія ПРАВО. Випуск 39. Том 2. с. 17.
2. Костюченко О. Є. Визначення поняття «правове забезпечення». Науковий вісник Національного університету державної податкової служби України. 2015. № 1 (68). С. 14.
3. Олейник А. Е. Совершенствование деятельности милиции по обеспечению конституционных прав неприкосновенности личности, жилища советских граждан и охраны их личной жизни: автореф. дисс. …канд. юрид. наук. К., 1986. С. 16.
4. Опалева А. А. Конституционное право неприкосновенности личности и его обеспечение в деятельности органов внутренних дел: автореф. дисс. … канд. юрид. наук. М., 1986. с. 18.
5. Волинка К. Г. Механізм забезпечення прав і свобод особи: питання теорії і практики: автореф. дис. … канд. юрид. наук / К. Г. Волинка. К., 2000. С. 5.
6. Тиндик Н. П. Адміністративно-правове забезпечення правоохоронними органами імміграційного процесу в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07. Ірпінь, 2004. С. 7.
7. Запорожець М. П. Адміністративно-правове забезпечення діяльності місцевих загальних судів України: дис. … наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.07. Харків, 2004. С. 8.
8. Стрельченко О.Г. Публічне адміністрування у сфері обігу лікарських засобів. дис. … докт. юрид. наук : 12.00.07. Державний університет внутрішніх справ. Дніпро, 2019. С. 196.
9. Стрельченко О.Г. Доктринальна характеристика забезпечення діяльності органів державної виконавчої служби Україні. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право». № 61. 2020 р.  С. 40-44.
10. Ієрусалімова І. О. Механізм адміністративно-правового забезпечення прав і свобод людини та громадянина: дис. … наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.07. Київ, 2006. С. 83.
11. Корж-Ікаєва Т. Г. Адміністративно-правове забезпечення прав і свобод неповнолітніх: дис.... кандидата юрид. наук : 12.00.07. К., 2008. С. 45.
12. Особливості стратегічного планування та цільового програмування в оборонній сфері України. Право і Безпека. 2017. № 2. С. 54.URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pib_2017_2_12
13. Малиновський В. Я. Словник термінів і понять з державного управління. К. : Центр сприяння інституційному розвитку державної служби, 2005. C.168–169.
14. Авер’янов В. Б. Реформування українського адміністративного права: ґрунтовний привід для теоретичної дискусії. Право України. 2003. № 5. С. 117.
15. Стрельченко О. Г. Регулювання сфери обігу лікарських засобів: адміністративно-правове дослідження: монографія. Київ : Видавничий центр «Кафедра», 2019. С. 196.

УДК 342.92

Рева Владислав Володимирович,

аспірант Відкритого міжнародного

університету розвитку людини «Україна»

e-mail: [email protected]

https://orcid.org/0000-0002-5336-097X

Анотація

На підставі дослідження оскарження рішень, дій або бездіяльності митних органів, їх посадових осіб чи інших працівників в провадженні у справах про порушення митних правил доводиться, що провадження у справах про порушення митних правил є ніщо інше як різновид адміністративно-деліктного провадження. Дослідження спорів, що виникають в результаті адміністративно-юрисдикційної діяльності митних органів та чинного митного законодавства, свідчить про те, що предметом оскарження виступають різноманітні рішення, дії та бездіяльність посадових осіб митних органів у провадженні у справах про порушення митних правил. З врахуванням предмета оскарження можна виділити два види оскарження в такому провадженні, це: оскарження постанов по справі про порушення митних правил; оскарження інших рішень, дій або бездіяльності посадових осіб та інших працівників митних органів в адміністративно-деліктному провадженні. Визначено, що відмова в оскарженні тих чи інших проведених процесуальних дій посадовими особами митних органів може ґрунтуватися на відсутності прямої вказівки у статті, що визначає процедуру проведення відповідної процесуальної дії. Стверджується, що вирішення питання по суті скарги може відбутися вже після розгляду справи і винесення рішення по ній, в результаті чого виникає логічне запитання щодо доцільності процедури оскарження, а також, прийняття рішення за скаргою у разі якщо особа буде визнана невинною у вчиненні порушення митних правил. Зазначається, що оскарження в провадженні у справах про порушення митних правил, а саме: оскарження постанов, винесених посадовими особами митних органів є більш унормовованим та має низку притаманних йому особливостей та певних суперечностей. Визначено, що оскарженню підлягають виключно рішення, що приймаються за результатами розгляду справи. Це підтверджується також і частиною третьою вказаної статті, яка визначає види рішень, що можуть бути прийняті за результатами оскарження. Зазначається, що не дивлячись на те, що учасниками митних правовідносин виступають як фізичні, так і юридичні особи, суб’єктами відповідальності є виключно фізичні особи для яких такі розміри штрафів є досить непомірними.

Ключові слова: адміністративне оскарження, митні органи, адміністративна скарга, суб’єкт звернення, суб’єкт вирішення справи за скаргою.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Митний кодекс України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17
2. Приймаченко Д.В. Докази у провадженні у справах про порушення митних правил : дис ... канд. юрид. наук: 12.00.07. Київ, 2002. 198 с.
3. Кодекс України про адміністративні правопорушення. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10
4. Колпаков В. К. Адміністративно–деліктний правовий феномен. Національна академія внутрішніх справ. К.: Юрінком Інтер, 2004. 528 с.
5. Кодекс адміністративного судочинства України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15

УДК 342.92

Мозгова Аліна Анатоліївна,

аспірант кафедри поліцейського права

Національної академії внутрішніх справ

Анотація

Стаття присвячена формулюванню поняття та визначенню сутності провадження в справах про адміністративні проступки. Обґрунтовується, що такі провадження утворюють систему дій компетентних органів публічної влади, кінцевим результатом яких є притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності. Провадження в справах про адміністративні проступки розглядається у двох основних значеннях: самостійний інститут правозастосовної діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування; юридичний інструмент регулювання суспільних відносин у спосіб застосування адміністративних санкцій. Визначено ознаки та основні завдання провадження в справах про адміністративні правопорушення, а також здійснено класифікацію засад їхнього здійснення на загальні та спеціальні.

Ключові слова: адміністративне провадження, адміністративно-правова охорона, адміністративний проступок, адміністративна відповідальність, права і свободи людини і громадянина.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Калюта А.Б. Адміністративно-юрисдикційна діяльність митних органів України : дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07. Х., 2007. 203 с.
2. Коломоєць Т.О. Адміністративне право України. Академічний курс: підручник. К. : Юрінком Інтер, 2011. 576 с.
3. Адміністративне право України: підручник / Ю.П. Битяк, В.М. Гаращук, О.В. Дьяченко та ін.; за ред. Ю.П. Битяка. К. : Юрінком Інтер, 2007. 544 с.
4. Колпаков В.К. Адміністративна відповідальність (адміністративно-деліктне право): навч. посібник. К. : Юрінком Інтер, 2008. 256 с.
5. Салищева Н.Г. Административный процесс в СССР. М.: Юрид. лит-ра, 1964. 160 с.
6. Короєд С.О. Судовий розгляд справ про адміністративні проступки: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07. К. : НУВСУ, 2009. 217 с.
7. Кодекс України про адміністративні правопорушення. Відомості Верховної Ради УРСР. 1984. Дод. до № 51. Ст. 1122.
8. Собовий О.М. Правовий статус судді в адміністративно-деліктному провадженні : дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07. К., 2010. 220 с.
9. Алфьоров С.М. Адміністративне право. Загальна частина: навчальний посібник / С.М. Алфьоров, С.В. Ващенко, М.М. Долгополова, А.П. Купін. К. : Центр учбової літератури, 2011. 216 с.