УДК 342.5

Щербаков В.В.,

суддя Рівненського окружного адміністративного суду

Анотація

Стаття присвячена аналізу загальних та спеціальних (юридичних) гарантій органів суддівського самоврядування, передбачених Конституцією, законами України, іншими  нормативно-правовими актами. Охарактеризовано законодавче забезпечення гарантій самостійності органів суддівського самоврядування в бюджетній сфері (фінансова самостійність), в організаційно-правовій сфері, в питаннях кадрової політики. Акцентовано на відсутності таких гарантій на практиці, а також визначено шляхи вирішення нагальних проблем їх реалізації.

Ключові слова: суддівське самоврядування, гарантія, незалежність судової влади, кадрове забезпечення, фінансова незалежність, Рада суддів України. 

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Абрамов В.И. Права ребенка и их защита в России :Общетеоретический анализ : автореф. дис… док. юрид. наук. 12.00.01. Саратов, 2007. 56 с.
2. Барихин А.Б. Большая юридическая энциклопедия. М., Книжный мир, 2010. 960 с.
3. Ермошин Г.Т. Статус судьи в Российской Федерации : дис.. ... док. юрид. наук : 12.00.11. М., 2016. 525 с.
4. Конституція України : Закон України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. ст. 141
5. Копейчиков В.В. Реализация субъективных прав граждан. Советское государство и право. 1984. № 3. С. 13–19.
6. Положення про Раду суддів України : Рішення X позачергового з'їзду суддів України 16.09.2010 (у редакції, затвердженій рішенням XIV позачергового з'їзду суддів України 14.03.2017). URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/n0001415-10
7. Про запобігання корупції : Закон України від 14.10.2014 № 1700-VII. Відомості Верховної Ради. 2014. № 49. ст.2056.
8. Про затвердження Регламенту з'їзду суддів України : Рішення XII позачергового з'їзду суддів України від 25.09.2014. URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/n0013415-14
9. Про здійснення невідкладних заходів для забезпечення гарантій незалежності суддів, які займають штатні посади в місцевих загальних судах Донецької та Луганської області, які припинили свою роботу, а також суддів судів Автономної Республіки Крим та міста Севастополя : Рішення Ради суддів України від02.2016 № 11. URL: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/MUS26150.html
10. Про роз’яснення щодо наявності конфлікту інтересів : Рішення Ради суддів України від 04.11.2016. URL: https://court.gov.ua/konflikt_interesiv/RSU_8
11. Про судоустрій і статус суддів : Закон України від 02.06.2016 № 1402-VIII. Відомості Верховної Ради України. № 31. ст.545
12. Скакун О.Ф. Теорія держави і права. X. : Еспада, 2006. 776 с.
13. Скакун. О.Ф. Теория государства и права. X: Консум, 2008. 704 с.
14. Словник української мови: в 11 т. (1970–1980) / за ред. І. К. Білодід та ін. К. : Наукова думка, 1970–1980. Т.  1971. 552 с.
15. Тихомирова Л.В. Юридическая энциклопедия. М., 1999. 526 с.
16. Щодо нормативів фінансування судів : Рішення Ради суддів України від 25.02.2016 № 17. URL: http://rsu.gov.ua/uploads/article/risenna-rsu-no-17-vid-25022016-s-c444072a08.pdf
17. Як побороти кадровий голод в судах: 5 кроків до вирішення проблеми : Закон і бізнес. 06.2019. URL: https://zib.com.ua/ua/138014-yak_poboroti_kadroviy_golod_v_sudah_5_krokiv_do_virishennya_.html

УДК 342.951:351.82

Приходько А.А.,

кандидат юридичних наук,

 докторант Науково-дослідного інституту публічного права

https://orcid.org/0000-0002-2782-3256

[email protected]

Анотація

Стаття присвячена підтвердженню тезису про те, що наявність корупції є дестабілізаційним фактором на шляху досягнення цілей сталого розвитку. Із зазначеного сформовано мету дослідження – виявити та описати взаємозв’язок корупції та цілей сталого розвитку. Заявлена до розгляду проблематика не є новою. Її особливості були предметом вивчення вчених багатьох країн світу, що обумовлено глобалізацією піднятого питання. Однак, є сенс стверджувати про необхідність її подальшого дослідження позаяк досягнення цілей сталого розвитку – динамічний процес, що вимагає системного перегляду, в тому числі в аспекті аналізу факторів впливу на результативність їх впровадження.

Виявлено, що цілі сталого розвитку встановлюють конкретні глобальні передумови розвитку, але досягнення цих цілей на національному рівні виявилося набагато складнішим в одних країнах, аніж в інших.

Розкриваючи взаємозв’язок між корупцією та цілями сталого розвитку, автор стверджує, що він є прямим, оскільки корупція – антисоціальне, дестабілізуюче явище, що унеможливлює досягнення аналізованих цілей. У країнах де мінімізовані корупційні прояви достатній рівень життя населення, сталий економічний розвиток, процвітає бізнес-індустрія, а охорона навколишнього природного середовища є пріоритетом державної політики. А у країнах з високим показником корупції – навпаки, оскільки жага окремих суб’єктів наділених владою до отримання неправомірної вигоди створює передумови для нівелювання аналізованими цілями, робить їх недосяжними, адже розкрадаючи бюджетні кошти суспільно-необхідні надходження не потрапляють до кінцевого отримувача – соціально незахищених верств населення, не реалізовуються необхідні адміністративні, культурні, просвітницькі, реконструктивні та інші заходи.

Зроблено висновок, згідно якого цілі сталого розвитку будуть досягнуті тільки у тому випадку, коли корупція в глобальному сенсі буде мінімізованою. Викорінити корупцію нанівець неможливо, але зкооперувати світові зусилля задля її попередження, вчасного відстеження ареалів розповсюдження, а також активне їй протистояння – єдиний шлях до знешкодження або нейтралізації глобальних наслідків.

Ключові слова: антисоціальне явище, викорінення корупційних проявів, глобалізація, дестабілізаційний фактор, корупція, цілі сталого розвитку.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Резолюция, принятая Генеральной Ассамблеей 25 сентября 2015 года  [без передачи в главные комитеты (A/70/L.1)] 70/1. «Преобразование нашего мира: Повестка дня в области устойчивого развития на период до 2030 года». ООН. URL: https://www.un.org/ga/search/view_doc.asp?symbol=A/RES/70/1&Lang=R
2. Sustainability. EPA. URL: http://www.epa.gov/sustainability/basicinfo.htm
3. What Is Sustainability and Why Is It Important? Environmental Science. URL: https://www.environmentalscience.org/sustainability
4. Ben Purvis, Yong Mao & Darren Robinson. Three pillars of sustainability: in search of conceptual origins. Sustainability Science, volume 14, pages 681–695 (2019).
5. 17 цілей сталого розвитку: освіта займає чільне місце. Профспілка працівників освіти і науки України. 2017. URL:https://pon.org.ua/novyny/4301-novij-globalnij-poryadok-dennij-stalogo-rozvitku.html
6. Sanjiv Kumar, Neeta Kumar  and Saxena Vivekadhish. Millennium Development Goals (MDGs) to Sustainable Development Goals (SDGs): Addressing Unfinished Agenda and Strengthening Sustainable Development and Partnership. Indian J Community Med. 2016 Jan-Mar; 41(1): 1–4.
7. Повестка дня в области устойчивого развития. ООН. URL: https://www.un.org/sustainabledevelopment/ru/about/development-agenda/

УДК 354.84:368.416

Соболь Є.Ю.,

доктор юридичних наук, професор,

завідувач кафедри державно-правових дисциплін

та адміністративного права

Центральноукраїнського державного педагогічного університету

імені Володимира Винниченка

https://orcid.org/0000-0002-0804-8354,

[email protected]

Кіблик Д.В.,

аспірант кафедри державно-правових дисциплін

та адміністративного права

Центральноукраїнського державного педагогічного університету

 імені Володимира Винниченка

https://orcid.org/0000-0002-2518-7647

[email protected]

Анотація

У статті обґрунтовано необхідність здійснення кодифікації адміністративно-правових норм щодо реалізації і захисту прав та свобод осіб з інвалідністю. Автором підкреслено, що у своїй більшості положення наявних нормативних актів залишаються переважно декларативними, не забезпеченими матеріальними ресурсами та механізмами державного впровадження. У статті констатовано значний інтерес законодавця до проблематики приведення національного законодавства у відповідність до Конвенції ООН про права та свободи осіб з інвалідністю. Відмічено, що стрижневим вектором у переформуванні моделі інвалідності з медичної на соціальну (правозахисну) є спрямування її на реалізацію особами з інвалідністю всіх прав й основоположних свобод людини без будь-якої дискримінації за ознакою інвалідності. Визначене авторське бачення пропонуємого Закону України „Про діяльність публічної адміністрації щодо реалізації та захисту прав і свобод осіб з інвалідністю”. Метою Закону автором встановлено  правове забезпечення діяльності суб’єктів публічної адміністрації щодо забезпечення реалізації та захисту прав, свобод і задоволення потреб інвалідів нарівні з іншими громадянами, поліпшення умов їх життєдіяльності, згідно з національним законодавством та міжнародними стандартами.Також зауважено, що у межах запропонованого законопроекту слід більш детально визначити правові засоби діяльності суб’єктів публічної адміністрації, спрямовані на реалізацію та захист прав і свобод осіб з інвалідністю. Акцентовано, що у межах реалізації права на доступ до соціальної інфраструктури повинна стати така конструктивна модель: місце проживання – транспортна інфраструктура – соціальна інфраструктура – місце проживання.

Ключові слова: особа з інвалідністю, особа з обмеженими вадами розвитку, кодифікація, систематизація.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Граціанов А.І. Процес систематизації та уніфікації законодавства і розвиток правової системи України : дис. … кандидата юрид. наук : 12.00.02. К., 2004. С. 16.
2. Курінний Є.В. Реформування українського адміністративного права: декілька тез про сутність процесу. Адміністративне право і процес. № 2(4). 2013. С. 6.
3. Стеценко В. Ю. Адміністративно-правове забезпечення запровадження в Україні обов’язкового медичного страхування: дис. … доктора юридичних наук : 12.00.07. Х., 2010. С. 268.
4. Лук’янець Д. М. Розвиток інституту адміністративної відповідальності : концептуальні засади та проблеми право реалізації : дис. … доктора юрид. наук : 12.00.07. К., 2007. С. 261.
5. Пєтков С. В. Теорія адміністративного права : навч. посіб. К. : КНТ, 2014. 304 с.
6. Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні : Закон України від 21.03.1991 № 875-XII. Відомості Верховної Ради України. 1991. № 21. Ст. 252.
7. Костюк В.Л.  Конвенція ООН про права інвалідів у контексті розвитку національного законодавства: науково-правовий аспект. Часопис Національного університету „Острозька академія”. Серія „Право”. 2014. №1(9). С. 4.

Титульна сторінка

Титульна сторінка

Зміст