Accessibility Tools

Web Accessibility plugin by DJ-Extensions.com
pedfak_logo

Факультет освітніх наук та мистецтв

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОВЕДЕННЯ ГРОМАДСЬКОЇ ЕКСПЕРТИЗИ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ: СУЧАСНИЙ СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

УДК 35.072.6: 34 (477) 

DOI https://doi.org/10.36550/2522-9230.2019.7.22

Ніронка Юрій Миколайович,

здобувач Науково-дослідного інституту публічного права

e-mail: [email protected]

https://orcid.org/0000-0002-9995-7376

Анотація

У статті розглянуто актуальні питання, пов’язані з визначенням сутності громадської експертизи, окресленням кола її суб’єктів, аналіз засобів здійснення цієї форми громадського контролю. Громадську експертизу розкрито як механізм по створенню необхідних умов для координації інтересів різних соціальних груп з потребами розвитку суспільства, де здійснюється узгодження суспільних і публічних інтересів в умовах недостатності ресурсів для функціонування і розвитку соціуму.

Характеризуються адміністративно-правові засади організації та здійснення громадської експертизи, що включає підготовчий етап, етап проведення та заключний етап. Констатовано, що під час її здійснення виражається ставлення більшості соціальної групи, елементів суспільної системи до фактів, подій, явищ, процесів, що пов’язані із потребами та інтересами соціальної спільності, які відрізняються цілісністю, виступають суб’єктами соціальної дії. Результати громадської експертизи передбачають встановлення відповідності тим пріоритетам громадянського суспільства, які виражають потреби, інтереси більшості населення.

Обґрунтовано, що ефективне адміністративно-правове забезпечення участі громадянського суспільства у становленні економічної, політичної, культурної, соціальної та інших систем держави, модернізації усіх сфер сучасного життя залежить від наявності налагодженої системи взаємодії між органами публічної влади й громадянами, а також практики контролю з боку громадськості за діяльністю органів виконавчої влади.

Визначено низку основних причин, що негативно впливають на здійснення громадської експертизи, де ключову роль відіграють брак фінансових, матеріальних та людських ресурсів в інститутах громадянського суспільства, відсутність налагодженого діалогу між владою та населенням, відсутність дієвих механізмів міжсекторного партнерства тощо. Наголошено на крайній необхідності подальшого сталого розвитку адміністративно-правового забезпечення проведення громадської експертизи діяльності органів виконавчої влади. Наведено рекомендації щодо розв’язання зазначених вище проблем і подолання негативних чинників в цій сфері.

Ключові слова: адміністративно-правове забезпечення, громадська експертиза, громадський контроль, інститут громадянського суспільства, органи виконавчої влади.

Повний текст:

Adobe Acrobat Pro PDF

Список використаних джерел:

  1. Конституція України від 28.06.1996. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/254к/96-вр (дата звернення: 05.09.2019).
  2. Про затвердження Порядку сприяння проведенню громадської експертизи діяльності органів виконавчої влади : Постанова Кабінету Міністрів України від 05.11.2008 № 976. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/976-2008-п (дата звернення: 05.09.2019).
  3. Веб-портал «Довідник громадського активіста». URL: http://dovidnyk.org.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=57 (дата звернення: 05.09.2019).
  4. Купрій В., Паливода Л. Громадська експертиза та громадський моніторинг діяльності органів влади : навчальний посібник. Київ : Макрос, 2011. 200 с.
  5. Громадська експертиза: теоретичні та практичні аспекти : практичний посібник / [А. Балацька, О. Сушко, Т. Шевченко]. Київ : Тютюкін, 2011. 119 с.

ДОСВІД США ЩОДО ФУНКЦІОНУВАННЯ СУБ’ЄКТІВ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИХ ВІДНОСИН У СФЕРІ МІСТОБУДУВАННЯ

УДК 351.743

DOI https://doi.org/10.36550/2522-9230.2019.7.21

Неборський Євген Аркадійович,

здобувач Науково-дослідного інституту публічного права

e-mail: [email protected]

https://orcid.org/0000-0002-6783-2958

 Анотація

У статті досліджено функціонування суб’єктів адміністративно-правових відносин у сфері містобудування. Зосереджено увагу на аналізі вітчизняного законодавства з приводу визначення поняття «суб’єкт містобудування», «управління у сфері містобудування». Зазначено, що сьогодні функціонування суб’єктів адміністративно-правових відносин у сфері містобудування здійснюється з приводу реалізації наступних напрямів, пов’язаних з: 1) плануванням територій на державному, регіональному та місцевому рівнях; 2) моніторингом стану розроблення та реалізації містобудівної документації на всіх рівнях; 3) визначенням державних інтересів для їх врахування під час розроблення містобудівної документації; 4) проведенням ліцензування і професійної атестації; 5) розробленням і затвердженням будівельних норм, державних стандартів і правил, запровадженням одночасної дії міжнародних кодів та стандартів; 6) контролем за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності тощо.

Проаналізовано окремі напрями діяльності Міністерства житлового будівництва і міського розвитку США, Корпус військових інженерів, Асоціація американських генеральних підрядчиків, Асоціація американських субпідрядників. Асоціація американських архітекторів, Американське товариство інженерів цивільного будівництва.

Підкреслено дуальність нормативно-правового регулювання містобудування як на федеральному, так і на регіональному рівні. Визначено напрями становлення та розвитку будівельного законодавства в США на дві ланки: верхня ланка – нормативно-правова – складають закони і підзаконні акти; нижня ланка – нормативно-технічна – являє собою комплекс стандартів, технічних умов та методичної і довідкової інформації у будівництві.

Досліджено питання стандартизації та функціонування системи уповноважених контрольно-наглядових органів у США.

Ключові слова: будівництво, містобудування, суб’єкти містобудування, нагляд, контроль, стандартизація.

Повний текст:

Adobe Acrobat Pro PDF

Список використаних джерел:

  1. Про регулювання містобудівної діяльності : Закон України від 17 лют. 2011 р. № 3038-VI. Відомості Верховної Ради України. 2011. № 34. Ст. 343.
  2. Козич О. М. Досвід провідних країн світу в управлінні будівельною галуззю. Державне будівництво. 2012. № 2. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/DeBu_2012_2_47.
  3. Євтушенко В.В. Систематизація нормативно-правової бази регулювання будівельної галузі як чинник стабільного розвитку будівництва в Україні. Право та державне управління. Збірник наукових праць. 2011. № 4.  С. 149–154.
  4. Євтушенко В.В. Європейський підхід до нормування та стандартизації у будівництві. Публічне право. Науково-практичний юридичний журнал. 2013. № 1(9). С. 142–151.
  5. Олейнікова С.С. Гармонізація національних систем стандартизації на європейському рівні. Держава та регіони, серія: Державне управління. 2006. № 4. С. 117-120.
  6. Дикман Д. Л. Организация строительства в США : учеб. пособие. М. : Ассоциация строительных вузов, 2004. 376 с.
  7. Стукаленко О. В. Адміністративно-правове забезпечення будівельної галузі: теоретико-правові та праксеологічні засади : дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.07. Дніпропетровськ, 2016. 500 с.
  8. Стукаленко О.В. Світовий досвід регулювання будівельної діяльності на прикладі США. Науковий вісник Хенсонського державного університету. 2016. Вип. 2. Том. 2. С. 112-115.

 

ДОСТУПНІСТЬ АДМІНІСТРАТИВНО-ЮРИСДИКЦІЙНОГО ЗАХИСТУ

УДК 342.9 – 021.161

DOI https://doi.org/10.36550/2522-9230.2019.7.20

 Мазурик Наталія Ігорівна,

головний спеціаліст

Київського апеляційного суду

e-mail: [email protected]

https://orcid.org/0000-0002-1134-3168

Анотація

Актуалізовано питання судвої реформи в Україні в контексті доступності адміністративно-юрисдикційного захисту як цілісного механізму доступності адміністративного правосуддя та адміністративного оскарження. Підкреслюється проблематика незбалансованої уваги до системноутворюючих елементів доступності в адміністративно-правових відносинах та як наслідок вузьке бачення доступності адміністративно-юрисдикційного захисту. Визначено основні правові засади доступності. Акцентовано увагу на концептуальній природі сервісу владних органів.

Встановлено необхідність забезпечення доступності адміністративного оскарження та конкретно його процесуальної форми. Автор провів співставлення процедур адміністративного та судового оскарження на предмет переваг та недоліків. У статті висунуто гіпотезу, що становлення ідеї доступності захисту в рамках адміністративного оскарження є наступним кроком в удосконаленні загальнодержавного механізму захисту осіб у відносинах за участю владних суб’єктів.

Розкрито актуальне питання кореспондентності адміністративного оскарження сфері публічного адміністрування. Автор в рамках дослідження стверджує, що доступність адміністративно-юрисдикційного захисту не слід ототожнювати із фактичним доступом до правосуддя чи органу адміністративного оскарження, аргументуючи тим, щр останнє має більш вужчий предмет. Наголошено на доцільності розмежування елементів категоріального базису «доступу» та «доступності». Узагальнено бачення системного підходу до розуміння питання доступності в поєднанні доступності права на суд та доступності звернення до належної публічної інстанції за адміністративним оскарженням.

Ключові слова: доступність, адміністративно-юрисдикційний захист, суб’єкти владних повноважень, правосуддя, адміністративне оскарження, процесуальна форма, правовий захист.

Повний текст:

Adobe Acrobat Pro PDF

Список використаних джерел:

  1. Голдер (Golder) проти Об'єднаного Королівства : Справа; Рада Європи від 21.02.1975 // База даних «Законодавство України» / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/980_086. (дата звернення: 10.09.2019).
  2. Інтернет-словопедія : словник синонімів URL: http://slovopedia.org.ua/41/53409/272936.html. (дата звернення: 10.09.2019).
  3. Капля О. М.Доступність судового захисту як принцип адміністративного судочинства України. Вісник Пенітенціарної асоціації України. 2017. № 2. С. 57–65.
  4. Лошицький М. В. Адміністративне оскарження як форма захисту прав громадян у діяльності правоохоронних органів. Науковий вісник Чернівецького університету. №636. С.83–87.
  5. Лученко Д. В. Інститут оскарження в адміністративному праві : автореф. дис. д-ра юрид. наук : 12.00.07. Харків, 2017. 457 с.
  6. Підвальна М. З.Проблеми забезпечення доступу до адміністративного суду. Університетські наукові записки. 2013. № 3. С. 380–395.
  7. Податковий кодекс України : Кодекс України; Закон, Кодекс від 02.12.2010 № 2755-VI // База даних «Законодавство України» / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/2755-17. (дата звернення: 10.09.2019).
  8. Про звернення громадян : Закон України від 02.10.1996 № 393/96-ВР // База даних «Законодавство України» / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/393/96-%D0%B2%D1%80. (дата звернення: 10.09.2019).
  9. Про судоустрій і статус суддів : Закон України від 02.06.2016 № 1402-VIII // База даних «Законодавство України» / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/1402-19. (дата звернення: 10.09.2019).
  10. Словник української мови : в 11 т. / за ред. І. К. Білодіда. К. : Наукова думка, 1970–1980. Т. 9. С. 129.
  11. Циганов О. Г. Адміністративне оскарження як важливий засіб забезпечення законності при наданні адміністративних послуг у сфері правоохоронної діяльності. Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені ЕО Дідоренка. 2016. №. 1. С. 207–216.

ПОНЯТТЯ ТА ЕЛЕМЕНТИ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО МЕХАНІЗМУ ЗАПОБІГАННЯ БУЛІНГУ В УКРАЇНІ

УДК 342.9

DOI https://doi.org/10.36550/2522-9230.2019.7.19

Корнійченко Анастасія Олександрівна,

аспірант, асистент кафедри державно-правових
дисциплін та адміністративного права

Центральноукраїнського державного педагогічного університету
імені Володимира Винниченка

e-mail: [email protected]

https://orcid.org/0000-0002-7826-4386

Анотація

У статті здійснено аналіз дефініцій «механізм правового регулювання», «механізм адміністративно-правового регулювання». Зазначено, що категорія «адміністративно-правовий механізм» розкривається через категорію «механізм адміністративно-правового регулювання». Вказано, що на сьогоднішній день відсутнє єдине уніфіковане бачення даної категорії; кожен з дослідників індивідуалізує зазначене поняття, наповнюючи його власним специфічним змістом. Виконано дослідження щодо структурних елементів кожного з вищевказаних понять. Запропоновано авторське визначення категорії «адміністративно-правовий механізм запобігання булінгу в Україні» під яким варто розуміти комплексне явище, яке, з одного боку, є певним процесом, а з іншого – сукупністю правових способів та засобів, регламентованих нормами адміністративного права, за допомогою яких уповноваженими суб’єктами здійснюється адміністративно-правове регулювання відносин, пов’язаних із вчиненням дій, що спрямовані на профілактику та запобігання булінгу в Україні. На основі розглянутих наукових розробок сформовано основні ознаки адміністративно-правового механізму запобігання булінгу в Україні. Здійснено аналіз наукових підходів до поняття механізму адміністративно-правового регулювання. Визначено структуру механізму адміністративно-правового регулювання. Виокремлено оригінальну систему елементів адміністративно-правового механізму запобігання булінгу в Україні. Запропоновано структуру адміністративно-правового механізму запобігання булінгу поділяти на: загальні (узуальні, ординарні) та спеціальні (неординарні) елементи. Визначено, що до загальних елементів варто відносити норми права, адміністративно-правові відносини, акти застосування та реалізації норм права: до спеціальних – всі інші елементи адміністративно-правового механізму, перелік яких не є вичерпним.

Ключові слова: адміністративно-правовий механізм, механізм адміністративно-правового регулювання, механізм правового регулювання, структура та елементи, булінг, профілактика та запобігання булінгу.

Повний текст:

Adobe Acrobat Pro PDF

Список використаних джерел:

  1. Стеценко С. Адміністративне право України: Навчальний посібник. К.: Атіка, 2007. 624 с.
  2. Адміністративне право України в сучасних умовах (виклики початку ХХІ століття): монографія / за заг. ред. В. В. Галунька. Херсон: Херсонська міська друкарня, 2010. С. 87–
  3. Скакун О. Теорія держави і права: підруч. Х.: Консум, 2008. 656 с.
  4. Голосніченко І. П. Адміністративне право України: основні поняття : навч. посіб. К. : ГАН, 2005. 231 с.
  5. Остапенко О. Наукові уявлення про механізм адміністративно правового регулювання. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ (серія юридична). № 2. С 142–149.
  6. Бедрак Н. Зміст та особливості механізму адміністративно-правового регулювання туристичної галузі. Адміністративне право. 2009. № 5. С. 56–59.
  7. Князька Л. Адміністративно-правове регулювання в галузі соціального захисту населення : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07 К., 2010. 22 с.
  8. Теория права и государства : учебник / под ред. А.С. Васильева. Х. : ООО «Одиссей», 2006. 480 с.
  9. Юридический энциклопедический словарь / глав. ред. А.Я. Сухарев; М.: Сов. энциклопедия, 1984. 415 с.
  10. Лекарь С. Адміністративно-правовий механізм забезпечення економічної безпеки держави. Науковий вісник Національного університету ДПС України (економіка, право). №3. С. 128–133.
  11. Ківалов С. В. Адміністративне право України : навч.-метод. посіб. О. : Юрид. л-ра, 2002. 312 с
  12. Ярмакі Х. Адміністративно-наглядова діяльність міліції в Україні: дис… д-ра юрид. наук: 12.00.07. Х., 2006. 438 с.
  13. Великий тлумачний словник сучасної української мови / голов. ред. В. Т. Бусел. Київ ; Ірпінь : Перун, 2005. 1728 с.
  14. Гладун З. Адміністративне право України: навчальний посібник – довідник для підготовки до іспиту. Тернопіль: ТНЕУ, 2008. 172 с.

ПИТАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ

УДК 342.51 – 027.236

DOI https://doi.org/10.36550/2522-9230.2019.7.18

 Юрах Віталій Михайлович,

кандидат юридичних наук, доцент,

доцент кафедри державно-правових дисциплін

 та адміністративного права

Центральноукраїнського державного педагогічного університету

імені Володимира Винниченка

e-mail: [email protected]

 https://orcid.org/0000-0003-1705-389X

Анотація

Стаття присвячена проблемам ефективного функціонування системи органів виконавчої влади на сучасному етапі розвитку держави. У ході дослідження проблем функціонування органів виконавчої влади обґрунтовано, що ефективне функціонування системи органів виконавчої влади сприяє виконанню всіх функцій державної влади та забезпечення реалізації всіх прав та свобод людини як індивіда та суспільства в цілому. Науковцями доведено значиму роль участі громадськості у функціонуванні органів виконавчої влади. Дослідження участі громадськості у процесі підвищення ефективності органів виконавчої влади повинно розпочинатися саме із визначення стану означеної ефективності, оскільки, по-перше, маємо встановити чи дійсно функціонування органів виконавчої влади потребує підвищення ефективності, по-друге, доцільно визначити яка роль та яке місце може відводитися громадськості в забезпеченні ефективного функціонування цих органів. Отже, метою дослідження є з’ясування стану визначення ефективності функціонування органів виконавчої влади на сьогоднішній день задля того, щоб довести необхідність залучення громадськості до процесу підвищення ефективності їх функціонування. Автором систематизовано та викладено різні підходи вчених до визначення ефективності державного управління. Відмічено, що складність цієї проблеми полягає у відсутності в державному секторі єдиного показника результату діяльності його структур. Доведено, що висока ефективність функціонування державної виконавчої влади можливо за участі громадськості або під її системним контролем. Розкрито критерії визначення ефективності державного управління та органів державної влади та запропоновано застосовувати комплекс показників, які у свою чергу дозволяють здійснити класифікацію видів ефективності. У ході наукового пошуку запропоновано власну класифікацію видів ефективності. В результаті представлено комплекс видів ефективності на підставі відповідних їх показників.

Ключові слова: органи виконавчої влади, державне управління, громадськість, ефективність,функціонування, класифікація.

Повний текст:

Adobe Acrobat Pro PDF

Список використаних джерел:

  1. Nations in Transit 2018. Ukraine. URL: https://freedomhouse.org/report/nations-transit/2018/ukraine (дата звернення: 12.09.2019).
  2. Україна в світових рейтингах: динаміка за останній рік: аналітичний портал. 1 лютого 2018 року. URL: https://www.slovoidilo.ua/2018/02/01/infografika/suspilstvo/ukrayina-svitovyx-rejtynhax-dynamika-ostannij-rik (дата звернення: 12.09.2019).
  3. Country profiles. URL: https://object.cato.org/sites/cato.org/files/human-freedom-index-files/human-freedom-index-2018-country-profiles-revised.pdf (дата звернення: 12.09.2019).
  4. Журавльов Д.В. Критерії ефективності діяльності центральних органів виконавчої влади України. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. 2012. № 2 (2). С. 30-37.
  5. Ткачова О. Ефективність державного управління: поняття та підходи до оцінювання. Вісник Національної академії державного управління. 2-6. С. 30-37.
  6. Публічне управління та адміністрування в умовах інформаційного суспільства: вітчизняний і зарубіжний досвід: монографія / За заг. ред. Сергія Чернова, Валентини Воронкової, Віктора Банаха, Олександра Сосніна, Пранаса Жукаускаса, Йоліти Ввайнхардт, Регіни Андрюкайтене; Запоріз. держ. інж. акад. Запоріжжя: ЗДІА, 2016. 606 с.
  7. Про державну службу: Закон України від 10.12.2015 р. Голос України. 2015. № 250.
  8. Про затвердження Типового порядку проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців: Постанова Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2017 р. № 640. Урядовий кур’єр, 29.08.2017. № 159.
  9. Сидоренко Н. Ефективність діяльності органів місцевого самоврядування у сфері міжнародного співробітництва. Державне управління та місцеве самоврядування. № 1 (12). URL: http://www.dridu.dp.ua/vidavnictvo/2012/2012_01(12)/12snosms.pdf (дата звернення: 12.09.2019).
  10. Соколов А.В. Сучасні підходи до оцінки якості державного управління. Державне управління: удосконалення та розвиток. № 4. URL: http://www.dy.nayka.com.ua/?op=1&z=901 (дата звернення: 12.09.2019).
  11. Криворучко В. Органи виконавчої влади як суб'єкти адміністративного управління. Підприємництво, господарство і право. № 3. С. 95–99.
  12. Коваленко Я. Моніторинг та оцінка ефективності бюджетних програм як складові ресурсного циклу ЦОВВ. Ефективність державного управління. 2016. Вип. 4 (49). Ч. 2. С. 336–343.