Accessibility Tools

Web Accessibility plugin by DJ-Extensions.com
pedfak_logo

Факультет освітніх наук та мистецтв

СТАНДАРТИЗАЦІЯ І НОРМУВАННЯ ЯК НАПРЯМОК ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ПУБЛІЧНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ У СФЕРІ ОХОРОНИ ЗЕМЕЛЬ

УДК 34.07:349.414

DOI https://doi.org/10.36550/2522-9230.2019.7.27

Чорна Марина Василівна,

аспірантка кафедри державно-правових дисциплін

та адміністративного права

Центральноукраїнського державного педагогічного університету

імені Володимира Винниченка,

e-mail: [email protected]

https://orcid.org/0000-0002-3679-6130

Анотація

Автором статті зазначено, що сьогодні не створена єдина система нормативно-правових актів, яка б чітко визначала повноваження органів публічної адміністрації щодо здійснення їх діяльності у сфері стандартизації та нормування сфери охорони земель. Також, вказано, що в законодавстві України дане питання розкрито поверхнево та хаотично.

Висвітлено особливості нормування і стандартизації як напрямку діяльності органів публічної адміністрації у сфері охорони земель. Для цього вивчено сутність стандартизації та нормування у сфері охорони земель, проаналізовано нормативне підґрунтя здійснення органами публічної адміністрації у сфері охорони земель функцій щодо стандартизації та нормування та запропоновано шляхи вдосконалення нормування і стандартизації як напрямку діяльності органів публічної адміністрації у сфері охорони земель.

Зроблено висновок, що стандартизація та нормування є різновидами правових форм охорони земель від забруднення та псування, оскільки на державному рівні закріплено перелік стандартів та нормативів у сфері охорони земель. Відмічено, що суб’єктами, які безпосередньо розробляють та затверджують такі стандарти та нормативи є саме органи публічної адміністрації.

Враховано, що нормування, особливо у сфері охорони земель, може розглядатися у широкому й вузькому значенні. У широкому значенні нормування – це встановлення землевпорядних та екологічних нормативів. Але у межах даної статті нормування вживається у вузькому значенні як окрема функція органів публічної адміністрації у сфері охорони земель. Наголошено на тому, що так нормування і стандартизація у сфері охорони земель розглядаються у Земельному кодексі України (2001 року) та Законі України та «Про охорону земель».

Зроблено висновок, що із функцією нормування у сфері охорони земель тісно зв’язана функція стандартизації, яка являє собою технічне регулювання сталого землекористування та природоохоронних заходів шляхом прийняття спеціальних нормативно‐технічних документів.

Акцентовано увагу на тому, що в ч. 2 ст. 29 Закону України «Про охорону земель» мета стандартизації у сфері охорони земель окреслена дуже вузько, адже законодавець визначає лише забруднення та псування як передумову необхідності здійснення такої охорони.

Також, зроблено висновок, що сьогодні існує розгалужена система органів публічної адміністрацій, які мають право встановлювати стандарти та нормативи у сфері охорони земель та як наслідок хаотичність та відсутність систематизації законодавства у сфері охорони земель.

Ключові слова: стандартизація у сфері охорони земель, нормування у сфері охорони земель, органи публічної адміністрації, охорона земель, адміністративна реформа.

Повний текст:

Adobe Acrobat Pro PDF

Список використаних джерел:

  1. Концепція Єдиної системи нормативно‐правових актів у сфері державного земельного кадастру, затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 12 грудня 2008 р. № 610 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/877-16 (дата звернення: 10.09.2019).
  2. Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-III URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2411-17 (дата звернення: 10.09.2019).
  3. Про стандартизацію: Закон України від 5.06.2014 № 1315-VII III URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1315-18 (дата звернення: 10.09.2019).
  4. Про охорону земель: Закон України від 19.06.2003 № 962-IV URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/962-15 (дата звернення: 10.09.2019).
  5. Про державний контроль за використанням та охороною земель: Закон України від 19.06.2003 № 963-IV URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/963-15 (дата звернення: 10.09.2019).
  6. Про екологічний аудит: Закон України від 24.06.2004 № 1862-IV URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1862-15 (дата звернення: 10.09.2019).
  7. Мірошниченко А. М. Нормування як засіб правового регулювання земельних відносин : дис. канд. юр. наук : 12. 00. 06. Київ, 2004. 206 с.
  8. Саприкін Л. Г. Завдяки земельній реформі сільські громади отримають додаткові живі кошти на розвиток інфраструктури. Реклама на село. Газета. 2011. № 49. С. 22-23.
  9. Оверковська Т. К. Правові засади охорони земель від забруднення та псування в Україні: монографія; Вінниц. нац. аграр. ун-т. Вінниця: Едельвейс і К, 2010. 220 с.
  10. Стандартизація та нормування у землеустрої : навч. посіб. / Третяк А.М., Другак В.М., Колганова І.Г. К. : «Агроосвіта», 2013. 224 с.
  11. Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України від 25.06.1991 № 1264-XII URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1264-12 (дата звернення: 10.09.2019).
  12. Соболь Є.Ю. Формування правової категорії «суб’єкт публічної адміністрації». Науковий збірник «Актуальні проблеми правознавства». 2018. №4. С. 86–93.

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВИЙ МЕХАНІЗМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА В ДІЯЛЬНОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ УКРАЇНИ

УДК 342.7

DOI https://doi.org/10.36550/2522-9230.2019.7.26

 Циганенко Андрій Андрійович,

помічник судді Окружного адміністративного суду міста Києва

e-mail: [email protected]

https://orcid.org/0000-0001-9624-2933

Анотація

У статті формулюється поняття «організаційно-правовий механізм забезпечення прав і свобод людини і громадянина» з позиції діяльності Національної поліції України. Розкриваються елементи механізму забезпечення прав і свобод людини як частини діяльності Національної поліції України. Аналізуються етапи адміністративного регулювання забезпечення прав і свобод людини і громадянина. Якісне, ефективне виконання міліцією завдання щодо забезпечення прав та свобод людини певною мірою залежить від розвиненої правової бази, тобто від наявності належного правового регулювання цієї діяльності за допомогою нормативно-правових актів.

У статті пропонується виділення певних етапів механізму забезпечення прав і свобод людини і громадянина  в діяльності Національної поліції України, зокрема: визначення виду суспільних відносин, що потребують забезпечення з боку Національною поліцією України (тобто у нормативно-правових актах зазначаються зміст, сфери здійснення, перелік суб'єктів, що користуються тією чи іншою можливістю); формулювання повноважень (прав та обов'язків) різних підрозділів Національної поліції України та їх посадових осіб під час забезпечення реалізації прав та свобод людини і громадянина (необхідно чітко визначити права та обов'язки поліцейських щодо громадян, державних органів та їх представників, громадських організацій, за допомогою норм права регламентувати коло профілактичних заходів, засобів переконання та примусу, підстав, умов, порядку їх застосування); визначення та закріплення видів і заходів відповідальності поліцейських за невиконання або неналежне виконання тих чи інших повноважень у сфері забезпечення прав та свобод людини і громадянина (тобто гарантія втілення в життя принципу законності в діяльності Національної поліції України).

Ключові слова: Національна поліція, механізм, права і свободи, людина, громадянин, право.

Повний текст:

Adobe Acrobat Pro PDF

Список використаних джерел:

  1. Кант І. К вечному миру / Трактаты о вечном мире. 1963.
  2. Дзьобань О.П. До питання про осмислення сутності правової держави. Бюлетень Міністерства юстиції України. № 9. С. 23–30.
  3. Скакун О.Ф. Теорія держави та нрава (Енциклопедичний курс): Підруч. X., 776 с.
  4. Актуальні проблеми теорії держави та права: Навч. посіб. / Є.В.Білозьоров, Є.О.Гіда, A.M. Завальний: За заг. ред. Є,О. Гіди. К.. 260 с.
  5. Пікуля Т.О. Правоохоронні органи в механізмі держави України (теоретико-правові питання функціонування): дис. ... канд. юрид. наук. К., 203 с.
  6. Чуйко З.Д. Конституційно-правовий механізм забезпечення національної безпеки України. Бюлетень Міністерства юстиції України. № 8. С. 81–89.
  7. Савенко М,Д. Конституційний Суд і омбудсмен у державному механізмі захисту прав та свобод людини і громадянина. Вісник Конституційного суду України. № 1. С. 68–83.
  8. Гамалій І.В. Теоретичні проблеми правового регулювання діяльності міліції щодо забезпечення реалізації конституційних прав і свобод громадян: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01. К., 17 с.
  9. Лавринович О.В. Державно-правовий механізм забезпечення конституційного права людини і громадянина на судовий захист та місце органів юстиції України у здійсненні правосуддя URL: http://www.minjust.gov.Ua/0/92S (дата звернення: 18.09.2019).
  10. Негодченко О.В. Забезпечення прав і свобод людини органами внутрішніх справ України: Монограф. Дніпропетровськ. 416 с.
  11. Капітанська С.Л. Правові основи діяльності органів внутрішніх справ України щодо забезпечення охорони і захисту прав та свобод людини і громадянина. Захист прав, свобод і законних інтересів громадян України в процесі правоохоронної діяльності: Матер, міжвуз. наук.-практ. конф. , Голов, ред. І.І. Кириченко. Донецьк. С. 309-316.

МЕТОДИ ДІЯЛЬНОСТІ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ПІДРОЗДІЛІВ АНТИМОНОПОЛЬНОГО КОМІТЕТУ УКРАЇНИ

УДК 354.075.2: 339.137.2] (477)

DOI https://doi.org/10.36550/2522-9230.2019.7.25

Турковський Олександр Ярославович,

Голова Дніпропетровського обласного

територіального відділення

Антимонопольного комітету України

e-mail: [email protected]

https://orcid.org/0000-0002-6193-6027

 Анотація

У статті проаналізовано методи діяльності територіальних підрозділів Антимонопольного комітету України. Запропоновано обґрунтування необхідності дослідження методів діяльності даних територіальних підрозділів, як складових організації роботи та безпосереднього їх функціонування.

Чітке визначення та конкретизація методів діяльності територіальних підрозділів Антимонопольного комітету України має важливе значення для цілеспрямованого впливу держави на формування, розвиток та захист конкуренції.

Надійне функціонування Антимонопольного комітету України та його територіальних управлінь, діяльність яких спрямована саме на сферу контролю конкурентних відносин та контролю за дотриманням таких відносин, може бути забезпечена постійним коригуванням, уточненням пріоритетів та завдань.

Визначення та аналіз методів діяльності територіальних підрозділів Антимонопольного комітету України як органів державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції є необхідною умовою процесів економічного розвитку держави при своєчасному здійсненні найдосконаліших моделей розвитку конкурентного середовища товарних ринків і тому потребує окремого дослідження.

Встановлено класифікацію методів діяльності територіальних відділень Антимонопольного комітету України, за якою виокремлюють правові, організаційні, соціально-психологічні. Здійснено їх детальний аналіз та розмежування на відповідні підгрупи.

Запропоновано шляхи удосконалення механізмів управління у сфері економічної конкуренції, а також пропозиції щодо трансформації внутрішньої структури територіальних відділень Антимонопольного комітету з метою їх ефективного функціонування. Зокрема, з метою реалізації методу інформаційного забезпечення акцентується увага на доцільності утворення відповідного внутрішнього підрозділу територіального відділення.

Ключові слова: управління у сфері економічної конкуренції, територіальні підрозділи Антимонопольного комітету України, методи діяльності органів публічної влади, класифікація методів діяльності територіальних підрозділів Антимонопольного комітету України.

Повний текст:

Adobe Acrobat Pro PDF

Список використаних джерел:

  1. Державне будівництво і місцеве самоврядування в Україні: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. С.Г. Серьогіної. X.: Пра­во, 2005. 256 с.
  2. Кельман Л.М. До питання про співвідношення понять правозастосовної діяльності та реалізації права: теоретико-правовий аспект. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. № 4. С. 31–41.
  3. Малиновський В.Я. Державне управління: Навчальний посібник. К.:Атіка, 2003. 576 с.
  4. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления. М.: Омега-Л, 2004. 301 с.
  5. Колодій А.М., Олійник А.Ю. Державне будівництво і місцеве самоврядування в Україні: Підручник / За ред. Я.Ю. Кондратьева. К.: Юрінком Інтер, 2003. 464 с.
  6. Муніципальне право України: Підручник / За ред. В.Ф. Погорілка, О.Ф. Фрицького. К.: Юрінком Інтер, 2001. 592 с.
  7. Васильєв А.С. Підготовка і прийняття управлінських рішень: організаційно-правові проблеми. Одеса: АО БАХВА, 1997. 160 с.
  8. Кочерин Е.А. Основы государственного и управленческого контроля. М.: Филинъ, 2000. 375 с.
  9. Гаращук В.М. Контроль та нагляд у державному управлінні. X.: Нац. юрид. академія України ім. Ярослава Мудрого, 1999. 53 с.

ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ СУДОВОЇ ВЛАДИ УКРАЇНИ

УДК 342.56: 340.134] (477)

DOI https://doi.org/10.36550/2522-9230.2019.7.24

 Слюсар Ігор Вікторович,

аспірант кафедри державно-правових дисциплін

 та адміністративного права

Центральноукраїнського державного педагогічного університету

імені Володимира Винниченка

e-mail: [email protected]

 https://orcid.org/0000-0002-9753-4599

 Анотація

Стаття присвячена історії виникнення та перспективам розвитку судової влади України. У ній обґрунтовано актуальність цього питання, як у площинні наукового так і практичного значення. На сьогоднішній день проблема становлення та розвитку судової системи в Україні є досить складною, багатоаспектною та незважаючи на свою актуальність, недостатньо дослідженою. Судова влада України постійно критикується та реформується, оскільки є недосконалою, існує з численними недоліками та суперечностями, які необхідно виявляти, досліджувати та ліквідовувати чи удосконалювати. У статті досліджено вплив історичних аспектів судової системи України, які дають змогу виконати порівняльний аналіз минулого та сьогодення для простеження проблем і методів функціонування та розвитку судової влади України, щоб мати змогу вирішити проблеми в майбутньому. Установлено тенденції, що судова влада за різних часів була централізованою та тоталітарною, суди перетворювалися з органу правосуддя на каральний орган. Судова система у сучасному світі має бути більш розвиненою, , доступною та виконувати свої функціональні обов’язки під контролем громадськості. Першими кроками органів влади до таких змін, можливо віднести впровадження в судову систему електронних судів та електронний документообіг. У зв’язку із чим досліджено принципи роботи судової системи сучасної держави, яка повинна вміти швидко реагувати на поставлені перед нею цілі, строки розгляду справ повинні скоротитися до мінімальних при цьому не втрачаючи свою якість та якість винесеного по ній судового рішення. Судова система підлягає реформуванню, однак вказану реформу необхідно провести так, щоб в подальшому не змінювати усю систем докорінно, а лише вносити поправки для покращення її функціонування оскільки, законодавство України зазнає постійних змін, час не стоїть на місці, світ змінюється та розвивається, а тому судова системи України потребує адаптації відповідно до сучасних тенденції, норм та міжнародних стандартів судочинства.

Ключові слова: судова система, судова влада, судочинство, законодавство, судовий процес.

Повний текст:

Adobe Acrobat Pro PDF

Список використаних джерел:

  1. Ковалів М.В. Судові та правоохоронні органи України: навч. посіб. Львів: ЛьвДУВС, 2016. 386 с.
  2. Ковальський B.C. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: України: навчальний посібник. Київ: Юрінком Інтер, 2002. 320 с.
  3. Конституція України: Закон України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР. Дата оновлення: 21.02.2019. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр (дата звернення: 11.06.2019).
  4. Марочкін І.Є. Організація судових та правоохоронних органів. Харків: Право, 2013. 528 с.
  5. Про судоустрій України: Закон Української Соціалістичної Радянської Республіки від 16.06.1981 р. № 2022-X. Відомості Верховної Ради УРСР. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2022-10/ed19810605 (дата звернення: 10.06.2019).
  6. Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 02.06.2016 р. № 1402-VIII. Дата оновлення: 05.08.2018. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19 (дата звернення: 11.06.2019).
  7. Про проголошення незалежності України: Постанова Верховної Ради УРСР від 24.08.1991 р. № 1427-XII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1427-12 (дата звернення: 10.06.2019).
  8. Сусло Д.С. Організація судових органів Української РСР в період 1917-1925 рр. Київ, 1960. 217 с.
  9. Усенко І.Б. Судова влада в Україні: історичні витоки, закономірності, особливості розвитку; НАН України, Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького. Київ: Наукова думка, 2014. 501 с.
  10. Юридична енциклопедія / за ред. Шемшученко Ю.С. [та ін.]; НАН України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. Київ: «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1998—2004, 768 с.

ПОНЯТТЯ ТА ОЗНАКИ ОРГАНУ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ ЯК УЧАСНИКА ПУБЛІЧНО-ПРАВОВИХ СПОРІВ У СФЕРІ УПРАВЛІННЯ КОМУНАЛЬНОЮ ВЛАСНІСТЮ

УДК 342.9

DOI https://doi.org/10.36550/2522-9230.2019.7.23

Скляренко Ігор Васильович,

помічник судді Ленінського районного суду

 міста Кіровограда

e-mail: [email protected]

https://orcid.org/0000-0003-2104-6721

Анотація

Стаття присвячена проблемі визначення поняття та характерних ознак органу місцевого самоврядування в якості учасника адміністративного судочинства, що мають значення при розгляді публічно-правових спорів у сфері управління комунальною власністю, що є актуальним з урахуванням змін у адміністративно-процесуальному законодавстві та реформи місцевого самоврядування в Україні. Метою статті є визначення поняття та виокремлення ознак органу місцевого самоврядування як учасника публічно-правових спорів у сфері управління комунальною власністю з урахуванням сучасної правової доктрини та чинного українського законодавства. Висвітлено сучасні конституційно-правові та адміністративно-правові підходи до поняття органу місцевого самоврядування, його складових та ознак, на базі яких зроблено висновок про те, що орган місцевого самоврядування є суб’єктом публічної адміністрації та суб’єктом владних повноважень. Запропоновано визначення органу місцевого самоврядування, яке характеризує його саме як учасника публічно-правових спорів у сфері управління комунальною власністю та дозволяє виокремити відповідні характерні риси. Зосереджено увагу на складових частинах органу місцевого самоврядування, які можуть самостійно виступати в ролі учасників публічно-правових спорів у сфері управління комунальною власністю, та охарактеризовано їх крізь призму адміністративно-процесуальної доктрини. Також акцентовано увагу на територіальному характері функціонування органів місцевого самоврядування, колегіальності прийняття ним рішень, особливостях формування його складу та фінансування з бюджетів різних рівнів. Відмічено, що орган місцевого самоврядування виступає в якості основного учасника публічно-правових спорів у сфері управління комунальною власністю, оскільки є суб’єктом управління комунальною власністю, та у зв’язку з цим має відповідні права та обов’язки у цій сфері. Зроблено висновок, що окремі особливості здійснення органами місцевого самоврядування своїх повноважень, зокрема, у сфері управління комунальною власністю, обумовлюють як матеріально-правові так і процесуально-правові особливості розгляду публічно-правових спорів у сфері комунальної власності.

Ключові слова: органи місцевого самоврядування, адміністративне судочинство, публічно-правові спори, управління комунальною власністю, комунальна власність.

Повний текст:

Adobe Acrobat Pro PDF

Список використаних джерел:

  1. Конституційні засади місцевого самоврядування в Україні: основи муніципального права: навч. посіб. / В. В. Кравченко, М. В. Пітцик. К. Арарат-центр, 2001. С. 4–10.
  2. Європейська хартія місцевого самоврядування. Офіційний вісник України, 2015. № 24, с. 450, стаття 718.
  3. Конституція України: Закон від 28.06.1996 № 254к/96-ВР // База даних «Законодавство України» / Верховна Рада України. URL: http://zakonrada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80/ print1534253930456707 (дата звернення: 14.09.2018).
  4. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон від 21.05.1997 № 280/97-ВР // База даних «Законодавство України» / Верховна Рада України. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80 (дата звернення: 14.09.2019).
  5. Батанов О. В. Територіальна громада – основа місцевого самоврядування в Україні: монографія. К. Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2001. 260 с.
  6. Місцеве самоврядування в Україні (муніципальне право): навч.посіб. / П.Д.Біленчук, В. В. Кравченко, М. В. Підмогильний. К.: Атіка, 2000. 304 с.
  7. Пухтецька А. «Європейський адміністративний простір» як новела української адміністративно-правової науки: понятійно-термінологічна характеристика. Юридична Україна. 2006. № 8. С. 41–45.
  8. Кодекс адміністративного судочинства України: Закон від 06.07.2005 № 2747-IV // База даних «Законодавство України» / Верховна Рада України. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 (дата звернення: 14.09.2019).
  9. Бевзенко В. М. Особливості правового статусу суб’єкта владних повноважень в адміністративному процесі. Вісник господарського судочинства. 2007. № 4. С. 99–
  10. Адміністративне право України.Академічний курс: Підруч.: У двох томах: Том 1. Загальна частина. Ред. колегія: В. Б. Авер'янов (голова). К. Видавництво «Юридична думка», 2004. 584 с.
  11. Загальне адміністративне право: Навчальний посібник / за заг. ред. Р. С. Мельника. К. Ваіте, 2014. 376 с.
  12. Тлумачний термінологічний словник з конституційного права (Explanatory Terminological Dictionary on Constitutional law) / Л. Р. Наливайко, M. B. Беляєва. 2–е вид. допов. Запоріжжя. Дніпровський металург, 2010. 304 с.
  13. Кравченко В. В.Органи місцевого самоврядування: теоретичні підходи до визначення поняття. Правничий вісник Університету "КРОК". Вип. 10. С. 4–10.
  14. Бюджетний кодекс України: Закон від 21.06.2001 № 2542-III // База даних «Законодавство України» / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2456-17 (дата звернення: 14.09.2019)
  15. Левківська Н. Поняття та особливості правового статусу посадової особи органу місцевого самоврядування. Збірник наукових праць Національної академії державного управління при Президентові України. Вип. 1. С. 217–227.
  16. Про статус депутатів місцевих рад: Закон від 11.07.2002 № 93-ІV // База даних «Законодавство України» / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/93-15 (дата звернення: 14.09.2019)
  17. Лук'янець Д.М. Проблеми адміністративного судочинства при вирішенні справ стосовно правомірності рішень органів місцевого самоврядування. Право України. 2011. № 4. С. 110–115.
  18. Про службу в органах місцевого самоврядування: Закон від 07.06.2001 № 2493-III // База даних «Законодавство України» / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2493-14 (дата звернення: 14.09.2019).